У Голованівському районі на Кіровоградщині збереглося віникоплетіння. Займаються цим у двох селах – Таужному і Чемерполі. Чому саме там поширене вінникарство і як майстри почуваються у 21 столітті, розповів краєзнавець Микола Працьовитий. Його батько плете віники з 13 років.
Вінникарство – історична традиція, каже краєзнавець. Віники у своєму нинішньому вигляді прийшли на територію Кіровоградщини з Азії через Поділля.
"Віники роблять з сорго. Ця культура з'явилася в Африці й поширилася в Азії. Туреччина мала значний вплив на українське Поділля. У Чемерполі й Таужному були переселенці з Поділля, і так ця традиція укорінилася в нас", – каже Микола Працьовитий.
Сорго й досі сіють у селах Голованівського району. Під цю культуру можуть брати ділянки до 10 гектарів, розповідає історик. "Для того, щоб віники просто приносили прибуток і їх можна було цілорічно продавати маленькими партіями, вистачає 50 сотих".
У 90-х роках жителі Чемерполя й Таужного цим заробляли. "Оптові покупці їхали вулицею, і якщо біля двору бачили віники, то закупляли їх цілими партіями, – каже краєзнавець. – Для людей це був спосіб виживання. Зараз цим займаються менше".
Батько краєзнавця – Микола Володимирович Працьовитий – почав плести віники ще в 13-річному віці. Він народився в селі Таужному в багатодітній родині й мав допомагати мамі. "Зараз татові 70 років. Виходить, що вінникарством він займається 57 років", – розповідає краєзнавець.
Сорго у вирощуванні не вибагливе. Тропічні рослини можуть сягати семи метрів. У Голованівському районі вирощують низькоросле сорго заввишки не більше півтора-два метри.
Збирають рослину з середини серпня до жовтня. Її обрубують на полі. Нижню частину потім використовують як паливо. Решту вже у дворі очищують від листя й зерна за допомогою молотильного верстата. "У приладів може трохи відрізнятися конструкція, але принцип роботи той самий", – каже краєзнавець. Зелену частину дають на корм тваринам. Стебла – віниччя – зв’язують у снопи й зберігають на горищі.
Раніше віники перев’язували лозою. "Верболіз росте в плавнях, кар’єрах. Його важко знайти. Також лозу треба відібрати, почистити, розділити, скласти докупи в пучки, стиснути їх й правильно обмотати. Тому зараз багато хто користується кольоровою ниткою. Але справжньою майстерністю вважається плетіння за допомогою лози", – розповідає Микола Працьовитий.
В одному вінику може бути від 30 до 60 тростин – залежно від кількості пучків у вінику. Таких пучків зазвичай три або шість. Лозин для віника треба п’ять-шість.
"Ми колись порахували, що до кожної окремої стеблини людина торкається мінімум 12 разів. Це від моменту, коли її збирають на полі й до виходу готового продукту. Якщо віник правильно зроблений, він ніколи не розсиплеться", – каже краєзнавець.
За словами Миколи Працьовитого, батько інколи робить набір з трьох віників – середнього, великого (з шести пучків) і маленького. Маленькі вінички замовляють майстри для виготовлення оберегів. Середні – це звичайні хатні. До великих чіпляють ручки й метуть ними вулиці.
"Це цілий ритуал для нього, – розповідає краєзнавець. – Тато каже, що за гарним віником люди завжди повертаються. Але при цьому примовляє, щоб це було нескоро. Бо це означає, що віник був якісно зроблений. Можна сказати, що тато здобув собі ім’я серед майстрів. Узагалі ця робота має дві переваги. По-перше, люди вдячні тобі за неї. По-друге, ти ні від кого не залежиш".
Читайте також
- У Голованівському районі на Кіровоградщині шукають авторів прапора й герба
- З Гайворона, що на Кіровоградщині, передали на фронт 45 відер вареників
- Заради збереження історичного спадку. У Гайвороні збирають експонати для виставки історії залізниці
- У Гайвороні відновили ретротури вузькоколійкою
Повідомляйте про події з життя вашого міста чи селища у Кіровоградській області https://u.to/HNf5HA
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері, Телеграм, Інстаграм та Ютуб
