У Полтаві попрощалися із Артемом Губановим та Сергієм Гончаренком, які загинули у січні на Донеччині. Вони були солдатами і полягли під час виконання завдань, розповів Суспільному речник обласного терцентру комплектування та соцпідтримки Роман Істомін. На панахиду прийшли їхні рідні, знайомі та побратими.
Біля Свято-Успенського собору у Полтаві о пів на 10-ту збираються люди. 8 лютого влаштували панахиду за двома бійцями, які загинули під час оборони України від російської армії.
Попрощатися із солдатами прийшли їхні рідні, друзі та знайомі.
"Сергій доводиться мені зятем. Призвали його до Національної гвардії. Кулеметником служив. Вони спочатку були на харківському напрямку, там захищали. Приходив на ротацію, два тижні вдома був. Мав приїхати знову на ротацію і того ж дня, замість того, щоб приїхати, їх кинули на Соледар. Зв’язок зник. 8 січня він зателефонував, і після того ми вже не могли вийти на зв’язок", — каже тесть Сергія Гончаренка Микола Тесленко.
Тоді ж, 8 січня, Сергій Гончаренко загинув, повідомив речник обласного терцентру комплектування та соцпідтримки Роман Істомін. Бійцю було 32 роки.
"Сергій добрий хлопець. Завжди відгукнеться, життєрадісний. Справжній чоловік. Я був куратором, коли він навчався в аграрному університеті свого часу. Навчався на спеціальності "Фінансова і банківська справа та страхування". Гарний був студент. Його поважали у групі. Я його теж поважав, як і всю групу свою", — говорить куратор групи, у які навчався Сергій Гончаренко, Віталій Собчишин.
Проживав воїн у Полтаві. У нього залишилися, зокрема, дружина та донька.
"Не зустрілися на дні народженні похресниці нашої, бо вже воював. Зв’язувалися, спілкувалися, як кожен себе почуває", — розповідає кума Сергія Гончаренка Аліна Малоголова.
А 31 січня біля міста Часів Яр на Донеччині поліг Артем Губанов, повідомив речник обласного терцентру комплектування Роман Істомін. Біля труни воїна його рідні.
"Він мобілізований. Здається, у 22-й окремій бригаді (служив – ред.). Зв’язувалися. Він нічого не розповідав. Військова таємниця. Навіть мені не розповідав. Він завжди хотів на автомобілі їздити, отримати водійське посвідчення. Не встиг", — каже брат Артема Губанова Ілля Губанов.
Боєць проживав у Полтаві. Йому було 26 років.
"Я працював з його матір’ю і дуже добре знав Артема. Гарна людина, гарний хлопець. Завжди прийде на допомогу", — говорить знайомий Артема Губанова Сергій Борисенко.
Бійців поховали на кладовищі у селі Затурине Полтавської громади.
Що відомо
- Обстріли на Полтавщині почалися у перший день повномасштабного вторгнення Росії на територію України. 24 лютого поцілили по об’єктах у Миргороді.
- За час повномасштабної війни російська армія обстрілювала також об’єкти у Полтаві, Кременчуці, Лубенській, Терешківській та Карлівській громадах.
- За кількістю загиблих найбільш масштабний обстріл на Полтавщині стався 27 червня у Кременчуці. Російська ракета влучила у ТЦ "Амстор".