Зруйнований дім, зупинена соляна шахта, вимушене переселення – так за три місяці змінилося життя Сергія Петрова з Соледара. 25 років чоловік видобував сіль. У травні 2022 року він виїхав з рідного міста до Дніпра, а потім – у Павлоград, де нині працює на вугільній шахті.
Сергій розповів Суспільному: вперше опинився на соляній шахті ще дитиною, туди його привів батько.
"Уявіть собі, заїжджаєш – все біле, все, що ви бачите – сіль, все під вами – сіль. Зрозумів: це моє місце, тут я буду працювати. Після армії влаштувався на соляний рудник №1. Двадцять п`ять років віддав, батько мій — більш як чверть століття відпрацював", — говорить чоловік.
Востаннє відпрацювали у квітні, у травні почалися авіанальоти
Сергій виріс і жив у Соледарі, тут формувалися його життєві та сімейні цінності, народилася донька. Нині йому важко усвідомлювати, що рідне місто нищать російські військові.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну застало чоловіка, коли він збирався на роботу. Каже: зателефонував друг з Харкова — "Подивися новини — Росія напала". У лютому "кочували" від підвалу до підвалу. А потім, за словами чоловіка, створили волонтерську спільноту, щоб допомагати з розселенням переселенців.
"Ми дивилися, як до нас приїжджають переселенці з Луганської області. Перші, які з'явилися – це Сєвєродонецьк, Попасна, Рубіжне, село Комишуваха. Ми бачили, як вони просто кочують, розгубленість, і не знають, куди подітися. Ми не могли бути осторонь і створили волонтерський центр, кинули інформацію в пабліки", — розповів Сергій.
Волонтерили до травня, поки в місті не почалися перші авіанальоти, ракетні удари, обстріли дальніх районів. У центрі біля супермаркету впала бомба, а потім по "Артемсолі" вдарили ракетою.
"Шахти відпрацювали востаннє 6 квітня, але ми ще виходили до Великодня — 24 квітня, якщо не помиляюся. На Великдень ми відвантажували готову продукцію зі складу. Тобто те, що було наскладоване на нашій шахті, не солезаводі, як багато хто пише", — каже шахтар.
Змінив соляну шахту на вугільну
Сергій Петров виїхав із Соледара наприкінці травня 2022 року. Жив у Дніпрі, допомагав волонтерам. Згодом переїхав до Павлограда. З вересня орендує квартиру, де живе разом з донькою та мамою. Влаштувався на "Павлоградвугілля": соляну шахту замінила вугільна.
"Я працюю на ділянці проходження.Спускаюсь на горизонт 420 метрів. Ми б'ємо породу. Умови не зрівняти з соляною шахтою, я вам чесно скажу. Тут набагато складніше. Треба грамотніше бути. Тут набагато небезпечніше", — каже чоловік.
Сергій говорить: Павлоград — тимчасовий прихисток, він вдячний місту за те, що є робота. Але рідним лишається Соледар, хоч і знає, що нині там відбувається, і боляче на це дивитися.
"Я там залишив все життя. Я знаю, що вже гаража мого немає, дачі немає. Словом, взагалі майже нічого не залишилося. Знаєте, мені часто говорять: "Відпускай". Тож треба відпускати, тому я відпускаю ситуацію в Соледарі. А що робити? Треба далі жити. Тим паче, що є для кого жити", — говорить він.
Читайте також
Бій, позначений сіллю. Що відомо про битву за Соледар
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
