Переселенка з Харкова Ірина Сідельова закінчила у Рівному чотири курси з вивчення української мови. Зараз вона вільно спілкується українською, хоча майже усе життя розмовляла російською. Про мовний перехід та бажання називати себе українкою, навіть живучи у Росії, жінка розповіла Суспільному.
65-річна переселенка з Харкова Ірина Сідельова має сертифікати з курсів вивчення української мови, які вона проходила упродовж 2022 року. Вперше вільно заговорила українською жінка лише у Рівному. Маючи українське коріння, пані Ірина народилась та виросла у Росії.
"Папа Кліпа — уродженець Чернігова, Малодівицький район. Мама — Зіненко, а всі родичі з-під Полтави. Але різні життєві обставини вимусили їх жити у Краснодарі", — пригадує переселенка.
Тоді вона зростала у повністю російськомовному середовищі.
"Пішла там у перший клас. В школі у журналі були написані всі прізвища і чомусь обов'язково національності. Всі — "рус", "рус", "рус". А я думаю: чому я "рус", у мене ж батьки українці? І я писала — "українка", — розповідає Ірина Сідельова.
Вдруге відстоювати власну національність їй довелося під час отримання паспорта.
"Я написала своєю рукою, що національність — українка, та коли я отримала документ, у мене було написано "русская". От і все. Сперечатись із владою у мене не було часу і я була ще дитина. Але ці гени українські, їх же нікуди не сховаєш", — зазначає жінка.
Вищу освіту Ірина Сідельова також здобула у Росії. Потому разом із чоловіком, який тоді був військовим, деякий час жила у Білорусі.
"Там усі розмовляли російською, хоч ти викладач, хоч ти вихователь. А потім чоловіка перевели до Харкова викладати у військово-повітряному університеті й ми опинились там. Теж російськомовне місто, ми лише російською говорили", — пояснює.
Читайте також: Змінила ім'я і перейшла на українську: історія харків'янки, яка переїхала у Рівне
У Харкові пані Ірина працювала у художньому музеї.
"Я російською мовою розповідала, що ми всі повинні мати свою національну ідентифікацію. І ми повинні всі знати, що ми українці й це наш український код, український козак Мамай", — додає вона.
Спочатку вивчала українську, читаючи книги разом зі своїм онуком, пригадує переселенка.
"Коли розпочались оці всілякі розмови, що десь там у Львові ці бандерівці, чи ще хтось. Я взяла дитину свою і кажу: "Дитино, ми на зимових канікулах їдемо у Львів шукати бандерівців". Ми побачили там нормальних людей, котрі нас просто приголубили, усе розказали. Ми ходили у ту криївку і там шукали, але там музей уже", — ділиться жінка.
Повернутись до вивчення української мови Ірина Сідельова змогла лише у Рівному. Переселенка каже, відмовилась їхати до рідних у Росію, бо все життя вважає себе українкою.
"Приезжайте в Россию". Я чоловікові кажу: "Слухай, це буде дорога в один кінець. Я не хочу! Не лише тому, що це шлях в один кінець, я у Росію не хочу. Я вже не росіянка. Мої родичі там, я їх люблю, я з ними родичаюсь. Але жити я буду тільки тут", — зазначила вона.
Авторки: Надія Кривко, Анастасія Грунтківська
Читайте також
- Дубенський замок в мініатюрі: музею на Рівненщині подарували мінікопію з мушель
- Доньку треба терміново оперувати: у селі біля Рівного жінку ошукали на 3,5 млн грн
- Аномально теплий і майже без снігу: у Рівненському гідрометцентрі проаналізували, яким був січень
- Як і коли на Рівненщині виготовляли поліську дудку-викрутку. Пояснює носій традиції
- Повернути історію України до обовʼязкових предметів НМТ: заклик громадськості й позиція центру оцінювання якості освіти
Читайте і дивіться Суспільне Рівне на платформах:
