Першого лютого в Житомирі прощалися із двома військовослужбовцями – Андрієм Степчуком та Дмитром Балабановим. Добровольцями пішли на війну, загинули під час виконання бойового завдання. Поховали бійців на Смолянському військовому кладовищі в Житомирі.
Першого лютого в Житомирі у Свято-Преображенському соборі попрощалися із військовослужбовцем Андрієм Степчуком. Він загинув восьмого січня, виконуючи бойове завдання за сході нашої держави. Військовослужбовцю було 42 роки.
Захищати Україну Андрій Степчук пішов у перші дні повномасштабної війни, розповідає його товариш Костянтин Камзаков.
"Він закінчив військову кафедру у військовому інституті імені Сергія Корольова, коли навчався у Житомирській політехніці. Тому і потрапив на передову. Пішов професійним військовим, маючи офіцерське звання. Ми з ним часто розмовляли по телефону, списувалися. Перед моїми очима всі ці моменти життя. Зараз мені дуже важко згадувати. Ніхто не думав, що так все станеться", – сказав Костянтин Камзаков.
Андрій Степчук навчався у житомирській школі №7. Провести в останню путь свого однокласника прийшла Ольга Ткаченко.
"Я пам’ятаю Андрія тихим, спокійним, – каже Ольга. – Завжди приходив на допомогу. Добрий, щирий, чесний, скромний. Таким він залишиться у моїй пам’яті".
Андрій дуже любив життя, а ще більше – любив своїх дітей, заради яких і загинув, каже житомирянка, сусідка родини Андрія Степчука Ніла Тетерук:
"Він дуже відповідальним сім’янином. Любив дружину, дітей. Їх і пішов захищати. А ще Андрій був чудовим спеціалістом. Добре знався на техніці, різних механізмах. Тільки щось його попросиш, скажімо, машину полагодити, відразу приходив", – пригадує Ніла.
В Андрія Степчука залишилися дружина, двоє дітей та батьки. Поховали воїна на Смолянському військовому кладовищі в Житомирі.
Вічна слава і світла пам'ять нашим Героям.
Першого лютого у Свято-Михайлівському соборі Житомира провели в останню путь 38-річного військовослужбовця Дмитра Балабанова, який загинув у бою на Херсонщині п’ятого квітня 2022 року.
Наприкінці січня 2023 року тіло Дмитра ідентифікували, розповідає його сестра Інна.
"Моє ДНК не співпало із фрагментами його тіла. Співпало ДНК мами. З Дмитром пропав зв'язок ще у квітні. Ми довго чекали, сподівалися, що він у полоні і повернеться. Діма був моїм молодшим братом. Для мене він був найкращим і найдобрішим. Своїм добром він ділився з усіма", – каже сестра загиблого воїна.
Ріта Куліш, яка прийшла попрощатися із військовим, розповіла, що знає Дмитра з дитинства.
"Ми жили з ними в одному будинку, – каже його сусідка Ріта. – Я пам’ятаю його ще малим. Змалку він був дуже добрим, позитивним. Буває, зроблю йому та його друзям зауваження, а він навіть і не обуриться. Весь час із посмішкою. Як ось на цій фотографії. Завжди усміхався. Де не зустрінеш його на вулиці. Йде, буває, такий високий – під два метри росту, і посміхається. І так вийшло, що він загинув за нашу країну, за те, щоб ми мирно жили".
Дмитро Балабанов до повномасштабного російського вторгнення був на заробітках за кордоном. Чоловік одразу вирішив повернутися в Україну і вступити до Збройних сил.
"Для нас це дуже велика втрата, – каже товариш Дмитра Володимир Мироненко. – Я дружив з ним із дитинства. Ми разом виросли. Чудовою був людиною, доброзичливою. Завжди на допомогу йшов. Мені його дуже не вистачатиме".
У Дмитра Балабанова залишилися мама та сестра. Поховали бійця на Смолянському військовому кладовищі в Житомирі.
Вічна слава і світла пам'ять нашим Героям.
Читайте також
- "Його родиною було ціле місто" – пам’яті житомирського вчителя і захисника Миколи Кондратюка.
- Загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання: у Житомирі попрощалися з захисником Анатолієм Салінком.
- 30 років військової служби: у Житомирі попрощалися із полковником ЗСУ Михайлом Проценком.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах: