Якщо ви належите до тієї категорії містян-чернігівців, які все ще не розуміють, чому вулицю Рокоссовського перейменували на проспект Левка Лук’яненка, якщо відчуваєте брак знань про цю особистість і її зв'язок з Чернігівщиною, то докторка педагогічних наук, професорка кафедри української мови і літератури НУЧК імені Т.Г. Шевченка Ольга Лілік рекомендує вам для прочитання книжку Віри Курико "Вулиця причетних. Чернігівська справа Лук'яненка".
У відгуках ви прочитаєте, що це одна з найкращих сучасних українських репортажних книжок, створена під впливом польської школи репортажу. Хоча варто зазначити, що на сьогодні історичний чи художній репортаж як вид літературної творчості лише набирає обертів в Україні.
У вступному слові авторка зазначає, що книга не стільки про Левка Лук'яненка, скільки про "маленьку радянську людину", з мовчазної згоди якої й здійснювалися всі ті злочини радянської держави проти людини, її свободи й гідності, прав і свобод. У досвідченого читача можуть виникнути асоціації з романом Івана Багряного "Сад Гетсиманський", де митець констатував, що людина – лише коліщатко у великому і складному механізмі тоталітарної держави, а головний герой Андрій Чумак довго мучився підозрами, хто ж його зрадив, хто доніс на нього в КДБ.
Віра Курико в книзі "Вулиця причетних. Чернігівська справа Лук'яненка" теж зображує колишніх громадян Радянського союзу, а деякі з них є громадянами й незалежної України, як поплічників режиму, мимовільних співучасників багаторічних репресій не лише стосовно Левка Лук'яненка, а й щодо багатьох інших борців за незалежність України, за розвиток демократичного суспільства. Респондентами, а відповідно й героями її твору, стали сусіди, колеги, знайомі Левка Лук'яненка, яких органи державної безпеки по-різному використали задля повторного його засудження.
Проблема в тому, що більшість із них і до сьогодні не усвідомлює чи не визнає своєї провини, вважає, що нічого страшного вони своїми діями чи словами вчинити не могли, а більшість виправдовує політику загалом і окремі дії радянської влади.
Ця книжка стала результатом кропіткої пошукової й аналітичної діяльності авторки, яка ускладнювалася небажанням респондентів згадувати, зізнаватися, ділитися інформацією. Проте цей історичний репортаж вартий того, щоб його прочитали, адже він змусить кожного замислитися не лише про долю людини в Радянському Союзі, а передусім про його власну громадянську позицію на сьогодні. Адже, як зазначає в одному з численних інтерв’ю Віра Курико, ця книжка – не лише про радянську людину, а й про її вплив навіть на сьогоднішні події, адже значна частина дорослого населення України виросла на тих цінностях і ідеях, які були спродуковані в радянський період. Ця "непритомність" проявилася передусім у спротиві перейменуванню вулиці Рокоссовського на проспект Левка Лук'яненка у 2018 році.
Кожен читач знайде в книзі щось таке, що не залишить його байдужим: хтось історію про жінку, яка писала доноси на сусідів, щоб отримати їхню житлову площу; хтось про респондентку, яка переймається, що із заводу радіоприладів зняли Орден Трудового Прапора; хтось про заслуженого лікаря, який ініціював "товариський суд" над електриком дитячої лікарні, а зараз очолює заклад для реабілітації дітей з особливими потребами та вважає себе жертвою ситуації; а хтось – розповідь про силу духу однієї людини і її послідовність у боротьбі з системою й протистоянні соціуму.
Зазначу наостанок, що авторка пише легко й невимушено, не нав’язуючи своєї думки, а просто пропонуючи різноманітний матеріал – документальний чи мемуарний, а також вплітаючи у свій текст цитати з наукових і публіцистичних творів.
Цю книгу потрібно прочитати для розуміння історії українського народу й нашого сьогодення як її результату.
Читайте також
Що почитати? "Країна жіночого роду" Вахтанг Кіпіані
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
