"Ці колядки — старовинні, це автентика нашого села". Як жінки на Буковині зберігають традицію колядування

"Ці колядки — старовинні, це автентика нашого села". Як жінки на Буковині зберігають традицію колядування

"Ці колядки — старовинні, це автентика нашого села". Як жінки на Буковині зберігають традицію колядування
Суспільне Чернівці

Жительки села Прилипче співають колядки, записані від старожилів села. Понад 30 років перед святами вони збираються на репетиції та розучують тексти колядок і пісень. Цьогоріч через війну колектив не даватиме різдвяний концерт, але колядки все одно звучатимуть у церкві та домівках. Суспільне запитало учасниць, як вони зберігають традицію.

Жінки колядують старі колядки, більшу частину яких перейняли від батьків. Слова колядки "На святий вечір" записали в 1973 році зі слів місцевої жительки Марії, народженої 1877. З того часу зберігають текст без змін.

"Це є наша корінна сільська колядка, дуже багато їй років. Наш колектив фольклорно-етнографічний, ми стараємось показувати етнографію нашого села. Співаємо, як колись у селі говорили — "Пане сподарю", "Як же ся маєш". Це наша автентика", — каже учасниця Марія Шевчук.

"Ці колядки — старовинні, це автентика нашого села". Як жінки на Буковині зберігають традицію колядування
Суспільне Чернівці

Більшість учасниць колективу "Прилипчанка" не мають музичної освіти. Це жительки села, бібліотекарка, колишня вчителька, які люблять українську пісню з молодості.

На виступи жінки вдягають національний одяг — традиційну буковинську вишиванку з розшитими руками, а на голову зав’язують перемітку — головний убір, притаманний для цього регіону.

"Ці колядки — старовинні, це автентика нашого села". Як жінки на Буковині зберігають традицію колядування
Суспільне Чернівці

За словами збирачки фольклору у селі Марії Савчук, у селі Прилипче здавна колядували для ґазд – бажали добробуту та врожаю. Також для дітей та незаміжніх дівчат під вікном.

"Хлопці ходять колядувати, але, на жаль, вже немає такого голосу, такого виконання. Але ще ця традиція є, коли хлопці колядують з баяном, з музикою. Коли почався ковід, то це вже трошки спало. Був хлопець, який керував іншими хлопцями, керував танцями, колядою", — каже Савчук. У часи радянської заборони, колядувати у селі не припиняли — берегли традицію. За словами Савчук, робили це підпільно.

"Збиралися ґазди, одні казали, що ми йдемо, а інші казали, що не йдемо. А мій батько казав: "Як так, що ми не підемо?". І все-таки колядували, не під вікном, а в сінях. Тяжко було ті часи, але, бачите, ми пережили ті часи, стали вільними", — каже Савчук.

За словами іншої учасниці Валентини Сліворської, за радянських часів вона ходила колядувати з подругою долинами, бо живе в найнижчій частині села. Тоді їм доводилось ховатись від учителя, який слідкував на вулиці, аби коляда не звучала.

Жінки збираються на репетиції у різний час — це залежить від роботи та господарства.

"Буває так, що збираємось вранці, а буває після роботи. Якщо на полі, якесь сапання, то ми вже збираємось під вечір, щоб тільки прийти на репетицію, тут поспівати, трішки відпочити. Й додому прийти тільки помитися і лягати спати", — каже учасниця Світлана Гороховська.

Через війну жінки колядують менше. Але продовжують підтримувати традицію, щоб передавати колядки дітям, внукам та односельчанам.

"Бо якщо ми це не зробимо — не знаю, хто це може зробити", — каже Савчук.

Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини

Станьте частиною Суспільне Чернівці: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села. Пишіть нам на пошту редакції новин: [email protected]

На початок