Перейняти майстерність прабабусь: майстриня з Хмельниччини розповіла, чому вишивання не хобі

Перейняти майстерність прабабусь: майстриня з Хмельниччини розповіла, чому вишивання не хобі

Перейняти майстерність прабабусь: майстриня з Хмельниччини розповіла, чому вишивання не хобі

Вишиванки своїм рідним та на замовлення виготовляє майстриня зі Старої Синяви Лілія Скрипник. Це чоловічі, жіночі й дитячі сорочки, плаття й амулети-обереги. Скільки сорочок та суконь уже вишила, жінка не рахувала. Та додає, що немає двох однакових виробів, бо в кожен вона додає щось особливе.

Лілія розповідає, що вишивання працемісткий процес, та для неї це релаксація і медитація.

На нашу зустріч майстриня одягла власноруч помережану й вишиту різнокольоровими квітами сорочку

На нашу зустріч майстриня одягла власноруч помережану й вишиту різнокольоровими квітами сорочку

«Моя улюблена техніка-вирізування і вишивка білим по білому. Хоча це характерно для Полтавщини, але в нашому регіоні вона теж приживається. І мережки. Якщо працювати хоча б п'ять годин в день, то отака сорочка робиться за місяць», - каже Лілія Скрипник.

Жінка розповідає, що володіє різними техніками вишивання.

«В українській народній вишивці нараховується близько ста технік. Але ми користуємося десь 10-ма, найбільш популярними: занизування, зубкування, вирізування, використовують мережки», - додає Лілія Скрипник.

Жінка розповідає, що володіє різними техніками вишивання

Жінка розповідає, що володіє різними техніками вишивання

В майстрині замовляють сорочки й сукні.

«На свято - святкові. Хто хоче незвичайну, не таку, як на базарі, замовляють», - каже майстриня.

Зараз вона вишиває жіночу святкову сорочку.

«Бісером білим в тон тканини. Мережка по шву «Солов’їні вічка». Ажурна, легка, святкова. Вишиваю на полотні зразу, без малюнка. Ручна робота - це важка праця і унікальна. Бо вкладаєш душу в цю роботу і хочеш, щоб вона приносила радість людям», - розповідає Лілія Скрипник.

Зі слів майстрині, зараз вона перешиває візерунки зі старовинних сорочок та опановує техніку ручного пошиття одягу

Зі слів майстрині, зараз вона перешиває візерунки зі старовинних сорочок та опановує техніку ручного пошиття одягу

Зі слів майстрині, зараз вона перешиває візерунки зі старовинних сорочок та опановує техніку ручного пошиття одягу, як це робили в давнину. Для цього придбала сорочку на домотканому полотні Полтавської області, виконану в техніці лиштви, вирізування й мережання.

З того, що тканина тонка, а рукави повністю вишиті й помережані, майстриня робить висновок: «Тонкий матеріал це на свято. Товща - на будень. Якщо весь рукав зашитий, теж святкова. На будень - тільки уставка, яка оберігає руки, щоб була сила в руках. Хочеться перейняти майстерність наших бабусь, прабабусь, не забувати своїх предків».

Крім одягу, Ліля Скрипник вишиває амулети-обереги з закодованими іменами та символами на щастя і вдачу.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди