Бойові дії наближаються до північної частини Луганщини: місцеві жителі в окупованих населених пунктах помічають це по військовій техніці та кількості нових мобілізованих з Росії. Ті, хто не евакуювався дотепер, ухвалюють рішення виїжджати: люди чекають і бояться запеклих боїв. Дехто їде у "тил" області: Біловодськ, Білокуракіне, Мілове, Луганськ. Інші наважуються на складну і тривалу дорогу до Європи — через Росію.
Двоє мешканців Сватівського району Луганської області, які нещодавно виїхали з окупації, розповіли Суспільному Донбас про шлях з території, що РФ називає ЛНР, перевірки на російському кордоні, фільтрацію та ставлення до українців.
Рішення
Сергій та Людмила — жителі населених пунктів Сватівського району Луганщини, що наразі окуповані російськими військами. Вони вже за кордоном, але через те, що в окупації лишились їхні близькі, просять не називати їхніх прізвищ.
Сергій розповідає: домівку покинув із родиною наприкінці вересня. Нині оселилися у невеличкому селищі на півночі Польщі.
"З середини березня наш район повністю окупували, і покинути його стало зовсім непросто. А з квітня — неможливо: єдиний маршрут до вільної частини України став прострілюватись. Тож я, порадившись із родиною, вирішив не ризикувати і залишатись у місті до його звільнення українськими військами".
За словами чоловіка, коли розпочався контрнаступ ЗСУ у сусідній Харківській області, військ російської армії із технікою на окупованій частині Луганщині стало помітно більше. Відчув: залишатися стало небезпечно.
"Був черговий нічний обстріл, влучання у склад боєприпасів. Вибухало і розліталось все близько чотирьох годин, — згадує Сергій. — Як стихло, ми зібрали речі, взяли таксі і зранку поїхали до кордону із Росією, а далі — через Латвію і Литву. Планували за дві доби прибути до Польщі".
Перевірка
Сергій розповів, як родина перетинала кордон у пункті пропуску у Міловому. О 8:00 ранку там була черга — майже сотня людей, в якій були переважно жителі Сватівського, Старобільского і Сєвєродонецького районів та сусідньої Куп’янщини.
"Пункт так званої ЛНР пройшли швидко, а от на російському контрольному пункті пропускали по 15 чоловік за годину. Перевіряли документи, всі речі пропустили крізь "рамку". Дивились, чи не веземо щось забороненого. Довго стояли біля намету ФСБ. Коли зайшов на спілкування, зрозумів чому. Питали про зв’язки із ЗСУ, поліцією, СБУ та прикордонниками. Відновили підчищені та колись видалені контакти у телефоні, розпитували, до кого їдемо, номер телефону. Добре, що ми вигадали легенду про причини виїзду, знайшли людину у Москві, яка змогла б підтвердити знайомство із нами та наші плани жити у нього. Розмовляли із "особістами" близько півгодини. Називали мені якісь імена, контакти, про які я вже й не пам’ятаю. Перед цим зняли відбитки пальців. Розмовляли погрозами, використовували методи залякування типу: "Зараз прийде наш старший, і він буде з тобою інакше говорити, так що краще розкажи мені про твої зв’язки із спецслужбами". Але за дві години віддали документи і впустили до селища ЧертковеРосійський прикордонний населений пункт, межує з українським Міловим Луганської області".
Людмила із чоловіком ти сином виїжджала з окупації у середині жовтня. Жінка розповіла Суспільному, що на кордоні із Росією її родину тримали дві доби — "фільтраційні заходи". Причина — контакти у телефоні чоловіка.
"Його спочатку кілька годин допитували на пункті пропуску, потім забрали телефон, паспорт. Нам сказали, що поки триватиме перевірка чоловіка, всі ми будемо мешкати у пункті тимчасового перебування в клубі", — згадує жінка.
"Допитували 10 годин, використовували щось типу "детектора брехні". Намагалися перевірити зв’язки із ЗСУ, бо у нього знайшли видалений перед дорогою контакт нашого кума, який служив у ЗСУ. Допит вели двоє. Потім посадили до камери, погрожували відправити назад до "ЛНР", де "сам знаєш, що із тобою та твоєю родиною зроблять". Але надвечір відпустили та віддали телефон і паспорт".
Поки Людмила чекала чоловіка, дізналась про "правило ефесбешників": із кожних 15 людей в черзі на виїзд вони обирають 2-3 людини для "поглиблених заходів".
На кордоні з Європою
Вже в Росії Сергій із родиною рейсовим автобусом дістався латвійського кордону. Це у Псковській області РФ.
"Навіть вночі на пункті пропуску "Убилінка" була черга зі 100 автівок та 300-400 людей. Дехто із них розповідав: у черзі третю-четверту добу. Від дощу люди накривались поліетиленовою плівкою. Біотуалет був лише один, узбіччя вкриті туалетним папером та екскрементами. Поки ми там три доби посеред поля простояли, підрахували, що за добу російські прикордонники пропускали не більше 60 людей: два рейсових автобуси і близько двадцяти машин. А їх там було у п’ять разів більше! Часто виходили фотографувати, як люди в дощ під плівками ночують", — каже Сергій.
Дорога зі Сватівського району до Варшави тривала сім діб, коштувала родині Сергія 1500 доларів.
За словами Людмили, її сім’я дісталася Чехії за вісім діб.
"Зараз у Чехії наш син ходить до місцевої школи, а після занять відвідує онлайн ще й українську школу. Ми плануємо повернутись в Україну, звісно. Дуже віримо у звільнення нашої області, але розуміємо, що навіть після деокупації до нашого селища одразу повертатись не можна. Хоча дуже хочеться. Чоловік тут влаштувався на роботу на місцевий завод, знімаємо квартиру і намагаємось за можливості хоч трошки відправляти коштів на потреби наших збройних сил. Щоб швидше перемога настала!", – говорить Людмила.
Що відомо
- У серпенні та перші дні вересня з тимчасово окупованих територій Харківщини, Херсонщини, Луганщини, Запорізької та Донецької областей — за даними віцепрем'єрки Ірини Верещук — виїхали понад 63 тисячі громадян України.
- На початку жовтня голова Луганської ОВА Сергій Гайдай закликав евакуюватись всіх мешканців окупованої частини Луганщини через очікуваний контрнаступ ЗСУ та неможливість забезпечити опалювалення.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
