Родинна історія війни стала відомою завдяки знайденій на горищі спідниці

Родинна історія війни стала відомою завдяки знайденій на горищі спідниці

Родинна історія війни стала відомою завдяки знайденій на горищі спідниці

На Рівненщині родинна історія війни стала відомою фактично завдяки вишитій спідниці, знайденій на горищі. Її привезли із заслання в Здолбунівський район як подарунок. А в День пам'яті і примирення сімейну реліквію передали у колекцію районного історико-краєзнавчого музею.

Таким чином вдалось долучитися до цьогорічної акції, яку оголосив Український інститут національної пам'яті. Йдеться про історію зв'язкової УПА Варвари Рудюк, яку ув'язнили в Здолбунівській тюрмі та засудили на 5 років заслання.

Родинні історії війни

Жителька Здовбиці Тетяна Солтис

Вишиту із ручною мережкою спідницю Тетяна Солтис знайшла на горищі в будинку, який дістався молодій сім'ї у спадок від чоловікової бабусі.

Родинні історії війни

– Це був подарунок, виготовлений руками цієї пані в тюрмі. Вона була засуджена за те, що була зв'язковою в УПА. Я знаю, що це є подарунок для бабусі мого чоловіка. Ця жінка померла в глибокій старості і мало що про це говорила. Рік часу минув від моменту арешту і засудження, де вона була. Наскільки відомо, усіх заарештованих приводили якраз сюди, бо цей музей був раніше міліцейським участком і звідси багато не виходило,– розповідає Тетяна.

В інтернеті її син Іван знайшов біографічну довідку про Варвару Рудюк.

Родинні історії війни

Житель Здовбиці Іван Солтис

"19-го року народження, народилася в селі Здовбиця, була в УПА в 43-му році зв'язковою, після того була заарештована 11 червня 47-го року, засуджена була 12.07 48-го року управлінням охорони Ковельської залізниці МВС за статтею 54.1. і 54.11 Кримінального Кодексу УРСР, позбавленням волі на 5 років".

Варварі Рудюк інкримінували зраду батьківщині, пояснює правнук її рідної сестри Сергій Солтис.

Родинні історії війни

Житель Здовбиці Сергій Солтис

– Це вже зараз розумієш: якщо УПА створили в 43-му році, то з тих пір вона почала ту свою підпільну діяльність. Видно, не зовсім довели її вину, а більшого не могли пред'явити. Хоч, тим не менше, вона попала в цю тюрму і провела в цих застінках певний час. Які там були катування – мовчали про те, – розповідає Сергій Солтис.

Родинні історії війни

Це підземелля нинішнього Здолбунівського районного історико-краєзнавчого музею. У роки війни тут були камери попереднього ув'язнення, в яких тримали учасників українського руху опору, – зазначає директор Олег Тищенко.

Коли розчищали усе від сміття, то під верхнім шаром штукатурки виявили поетичні рядки та прізвища жителів Здолбунівського району, яким мали оголосити вирок.

Родинні історії війни

Директор Здолбунівського районного історико-краєзнавчого музею Олег Тищенко

– Саме в цих двох жіночих камерах утримувалися в 40-х роках жінки – учасниці українського руху опору. І Варвара Родіонівна була тут, я впевнений: чи в цій камері, чи в сусідній. Коли тут сплив термін їхнього перебування протягом кількох місяців, їх етапували в Рівне у в'язницю чи до Сибіру.

Засуджену на 5 років Варвару Рудюк зі Здовбицької тюрми відправили на південь Росії.

Родинні історії війни

На фото Варвара Рудюк

Здолбунівчанка Варвара Касьяненко замолоду перетиналась із Варварою Рудюк. У 1959-му бували в Кисловодську.

Родинні історії війни

Здолбунівчанка Варвара Касьяненко

Чорно-біле фото нижче зроблене у 1959-му році.

– Вони приїжджали до нас в Здовбицю. На фото її син, дочка, я і моя сестра.

Родинні історії війни

А у 2002 році до них у гості їздили мама і сестра Варвари Касьяненко.

– Вона вже в старшому віці. За що вона сиділа і скільки років сиділа – оце я тільки взнала від онука, він був тут у музеї. От так я і дізналася, – розповідає Варвара Касьяненко.

Родинні історії війни

2002 рік

Знайдену на горищі спідницю Тетяна Солтис передала у Здолбунівський районний історико-краєзнавчий музей.

Родинні історії війни

Таким чином ця сім'я долучається до Всеукраїської акції "Родинні історії війни". ЇЇ оголосив Український інститут національної пам'яті до Дня пам'яті і примирення. Воєнні історії слід розказувати в соцмережах з відповідним хештегом (#РодинніІсторіїВійни) та ілюструвати світлинами із сімейного архіву.

– Історії простих людей, які, власне, творили і боролися, і гинули – такі історії найцінніші для музеїв і ми їх збираємо в Здолбунові в нас. Сказати, що їх сотні – ні. Але десятки – напевно. І з 2015-го року ми формуємо відеоархів і, думаю, що ми колись оприлюднимо всі ці історії. Різні-різні, в тому числі і фронтовиків, і тих, хто боровся в лавах радянської армії, і тих, що боролися в УПА. Це все велика одна історія українського народу, – додає Олег Тищенко.

Авторка: Валентина Гордич

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди