На Рівненщині родинна історія війни стала відомою фактично завдяки вишитій спідниці, знайденій на горищі. Її привезли із заслання в Здолбунівський район як подарунок. А в День пам'яті і примирення сімейну реліквію передали у колекцію районного історико-краєзнавчого музею.
Таким чином вдалось долучитися до цьогорічної акції, яку оголосив Український інститут національної пам'яті. Йдеться про історію зв'язкової УПА Варвари Рудюк, яку ув'язнили в Здолбунівській тюрмі та засудили на 5 років заслання.
Вишиту із ручною мережкою спідницю Тетяна Солтис знайшла на горищі в будинку, який дістався молодій сім'ї у спадок від чоловікової бабусі.
– Це був подарунок, виготовлений руками цієї пані в тюрмі. Вона була засуджена за те, що була зв'язковою в УПА. Я знаю, що це є подарунок для бабусі мого чоловіка. Ця жінка померла в глибокій старості і мало що про це говорила. Рік часу минув від моменту арешту і засудження, де вона була. Наскільки відомо, усіх заарештованих приводили якраз сюди, бо цей музей був раніше міліцейським участком і звідси багато не виходило,– розповідає Тетяна.
В інтернеті її син Іван знайшов біографічну довідку про Варвару Рудюк.
"19-го року народження, народилася в селі Здовбиця, була в УПА в 43-му році зв'язковою, після того була заарештована 11 червня 47-го року, засуджена була 12.07 48-го року управлінням охорони Ковельської залізниці МВС за статтею 54.1. і 54.11 Кримінального Кодексу УРСР, позбавленням волі на 5 років".
Варварі Рудюк інкримінували зраду батьківщині, – пояснює правнук її рідної сестри Сергій Солтис.
– Це вже зараз розумієш: якщо УПА створили в 43-му році, то з тих пір вона почала ту свою підпільну діяльність. Видно, не зовсім довели її вину, а більшого не могли пред'явити. Хоч, тим не менше, вона попала в цю тюрму і провела в цих застінках певний час. Які там були катування – мовчали про те, – розповідає Сергій Солтис.
Це підземелля нинішнього Здолбунівського районного історико-краєзнавчого музею. У роки війни тут були камери попереднього ув'язнення, в яких тримали учасників українського руху опору, – зазначає директор Олег Тищенко.
Коли розчищали усе від сміття, то під верхнім шаром штукатурки виявили поетичні рядки та прізвища жителів Здолбунівського району, яким мали оголосити вирок.
– Саме в цих двох жіночих камерах утримувалися в 40-х роках жінки – учасниці українського руху опору. І Варвара Родіонівна була тут, я впевнений: чи в цій камері, чи в сусідній. Коли тут сплив термін їхнього перебування протягом кількох місяців, їх етапували в Рівне у в'язницю чи до Сибіру.
Засуджену на 5 років Варвару Рудюк зі Здовбицької тюрми відправили на південь Росії.
Здолбунівчанка Варвара Касьяненко замолоду перетиналась із Варварою Рудюк. У 1959-му бували в Кисловодську.
Чорно-біле фото нижче зроблене у 1959-му році.
– Вони приїжджали до нас в Здовбицю. На фото її син, дочка, я і моя сестра.
А у 2002 році до них у гості їздили мама і сестра Варвари Касьяненко.
– Вона вже в старшому віці. За що вона сиділа і скільки років сиділа – оце я тільки взнала від онука, він був тут у музеї. От так я і дізналася, – розповідає Варвара Касьяненко.
Знайдену на горищі спідницю Тетяна Солтис передала у Здолбунівський районний історико-краєзнавчий музей.
Таким чином ця сім'я долучається до Всеукраїської акції "Родинні історії війни". ЇЇ оголосив Український інститут національної пам'яті до Дня пам'яті і примирення. Воєнні історії слід розказувати в соцмережах з відповідним хештегом (#РодинніІсторіїВійни) та ілюструвати світлинами із сімейного архіву.
– Історії простих людей, які, власне, творили і боролися, і гинули – такі історії найцінніші для музеїв і ми їх збираємо в Здолбунові в нас. Сказати, що їх сотні – ні. Але десятки – напевно. І з 2015-го року ми формуємо відеоархів і, думаю, що ми колись оприлюднимо всі ці історії. Різні-різні, в тому числі і фронтовиків, і тих, хто боровся в лавах радянської армії, і тих, що боролися в УПА. Це все велика одна історія українського народу, – додає Олег Тищенко.
Авторка: Валентина Гордич
