У придорожній кав'ярні на Кіровоградщині з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну безкоштовно годують військових, які проїжджають повз. "Про нас вже знають, у нас зупиняються, було, що нагодували 480 людей за три години", – розповів власник кав'ярні Артак Бесалян. Суспільне дізнавалось, як встигають готувати та обслуговувати всіх.
У кав'ярні годують проїжджих військових та збирають їм харчі у дорогу. Готують картоплю з м’ясом, вареники, борщі, сказав Артак Бесалян. "Ми дуже загружені роботою, багато військових. Якби ви й зараз зайшли, то б побачили їх у залі".
Допомагають з продуктами та готовими стравами жителі навколишніх сіл – печуть пиріжки, булки: "Добрі люди тут живуть", – розповів власник кафе. Він вірменин, в Україні живе 32 роки: "Я вже українець. Більше прожив тут, чим у Вірменії". На питання чому зайнявся таким видом допомоги армії відповів: "Якби ви їх бачили голодними, які проїхали сотні кілометрів, їм не дуже де можна зупинятись".
На згадку військові лишають у кав'ярні шеврони та прапори бригад, розповів Артак Бесалян. "Більше тисячі шевронів, є прапори нацгвардії, танкових та інших бригад, а скільки залишили написів на цих прапорах! Читати довго!".
Обслуговувати військових у кафе допомагають 15 волонтерів, працюють позмінно. Один з них – 21-річний Дмитро Даценко: "Як почалось вторгнення, я дізнався, що мої знайомі займаються в цій кав'ярні волонтерством. З початку березня й досі я тут".
Дмитро розповів, що під час роботи зустрів багато військових, які викликають у нього шану: "Це бійці легендарних бригад, які воюють з 2014 року, які захищали донецький аеропорт. Але й захоплюють ті, хто не мав жодного поняття про військову службу до вторгнення – вчителі, священники. Ще пам’ятаю хлопця мого віку, йому у військоматі сказали, що потрібні тільки водії. То він приховав, що в нього немає прав, і пішов служити. Нещодавно зробив їх. Це про те, як людина хоче захистити свою країну. Або українець, який має в Америці сім'ю та гарну роботу – він приїхав сюди на війну, захищати країну. Говорив, що тут через рідних і друзів, які живуть в Україні".
Найважче, розповів Дмитро, коли приїжджає автобус з госпітальєрами, які везуть поранених: "Дуже шкода хлопців".
Зі слів Дмитра, бути тут зараз – його обов’язок: "Нагодувати їх, зібрати харчі в дорогу, і щоб вони поїхали щасливими".
Читайте також
- "Собаки допомагають захисникам України на всіх фронтах",– поліцейський-кінолог з Кропивницького.
- "Все, що відбувається навколо, залишає відбиток в серці",– 19-річна фельдшерка батальйону з Кропивницького.
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб
