Вчителька історії України з села Тавільжанка залишила рідне село, тому що не хотіла співпрацювати з окупантами. Людмила Білоус перебувала в окупації з лютого, аж поки у червні їй не вдалося евакуюватися до сина у Харків.
Про викладання, відмову від співпраці та виїзд з окупації Людмила розповіла Суспільному.
Нині Людмила Білоус разом з дев'ятирічною онукою Мірославою живуть у Харкові. На початку війни Мірослава з мамою опинились в окупації у Дворічній, а її бабуся — за 5 кілометрів від онуки у Тавільжанці.
"Поки був телефонний зв’язок, ми з нею спілкувались телефоном. Вона дзвонила збентежена і говорила: "Бабусю, а у нас сьогодні над будинком пролітав дуже низько вертоліт. Я дуже злякалася", — згадує Людмила.
У рідній Тавільжанці жінка викладала історію України у місцевому ліцеї. Росіяни змушували йти на співпрацю, але вона не погодилась. У червні, коли з’явилась можливість виїхати, Людмила покинула рідне село.
Мірослава з мамою приїхала до Харкова у жовтні. Нині дитина намагається вивчити все, що пропустила за час окупації.
"Дитина півтора місяця буквально не навчалася. Пішли в школу, нас прийняли. Додатково вчителька, дякую їй, займається з дитиною. Підтягуємо ті прогалини, які були", — ділиться бабуся.
Сама ж Людмила почала викладати в одній з харківських шкіл.
В телефоні Людмили зберіглось лише одне фото. На ньому — її рідна школа у Тавільжанці.
"Це якраз учні мого класу. Я так їх і не випустила з 9 класу. Ми планували зробити випускний вечір", — згадує Людмила.
"У нас ліцей був як лялечка — гарний, чарівний. І ось коли вони в останні дні, коли вони... Вони просто приїхали до школи двома "Уралами" і вивантажили зі школи все, що можна було вивантажити", — каже вчителька.
Російські окупанти вивезли зі школи техніку, обладнання, телевізори. Людмила ж згадує про двох колишніх учнів, які загинули, захищаючи Харків.
Читайте також
"Учні розкидані по всьому світу": педагогиня з Харкова влаштувалася у сільську школу на Волині
