Як війна впливає на життя та роботу науковців — інтерв'ю з чернівчанином, який заснував ініціативу допомоги дослідникам

Як війна впливає на життя та роботу науковців — інтерв'ю з чернівчанином, який заснував ініціативу допомоги дослідникам

Як війна впливає на життя та роботу науковців — інтерв'ю з чернівчанином, який заснував ініціативу допомоги дослідникам
. Юрій Халавка. Джерело: Суспільне Чернівці

У перші дні повномасштабного вторгнення доцент Чернівецького національного університету Юрій Халавка створив ініціативу для допомоги українським науковцям. Наразі вона підтримує дослідників, які виїхали за кордон, а також тих, хто переїхав в інші області України.

Як залучати гроші для допомоги науковцям, чому важливо говорити зі світом про дослідження під час війни та як ділити з росіянами міжнародні конференції — читайте в інтерв’ю з Халавкою до Всесвітнього дня науки.

— Ви — засновник спільноти "Українські науковці у світі” та ініціативи для допомоги українським науковцям. Коли ви зрозуміли, що спільнота повинна діяти, відповідаючи конкретним потребам науковців?

— Було кілька причин. Ідея виникла зразу, коли почалось вторгнення. Ми дуже хвилювались, що втратиться увага до науки, до науковців, яким вдалось виїхати за кордон. Тому треба було зібрати дотичних людей, представників держструктур, науковців. У перші тижні війни у світі багато хостелів хотіли приймати науковців. Але було дуже мало міркувань, як допомогти науковцям, які не можуть виїхати за кордон, які залишаються працювати тут з різних причин.

Згодом ми проводили опитування, з якого дізнались, що за кордон виїхало лише до 20% науковців. А багато людей переїхали в інші українські міста. Для них винаймати житло в Києві — це одна історія, а в західних регіонах — серйозна проблема при зарплатах українських науковців.

Ми створили інціативу Ukranian Science Reload, щоб спільнота за кордоном мала можливість допомагати українцям.

Ми написали невеличкий документ англійською мовою, які є потреби в українських науковців. Бо багато пропозицій були позаземні, вони далеко не розуміли реальності ситуації.

Вже тоді, наприклад, Королівське хімічне товариствоНаукове товариство в Лондоні писало нашим хімікам, питали, чим можуть допомогти. І ми написали з десяток пунктів, наприклад, доступ до літератури. Деякі товариства відкривали асоціації та безкоштовне членство, одразу можна було отримати у них більший доступ до матеріалів, до колаборацій співпраці.

Ми, звичайно, наголошували, що потрібна буде і матеріальна підтримка. Багато організацій, які б вони інертні не були, почали думати над форматами виплати грошей. Платили гонорари, замовляли послуги.

За результатами опитування ми побачили, що українські науковці в першу чергу потребують бачення найближчої перспективи. Їм потрібні проєкти допомоги впродовж року. Через побутові проблеми, створені війною, деякі науковці не можуть приступити до повноцінної наукової роботи.

— Ви згадали про внутрішню міграцію, чи переїхали науковці з інших областей до Чернівецького університету?

— Так, особливо в перші тижні війни з Києва, Харкова, інших тоді небезпечних міст. Але наше опитування показує, що вони залишаються працевлаштовані у своїх навчальних закладах. Ми пропонували допомогу, але вони продовжували теоретичну роботу або викладали дистанційно.

— Наскільки постраждала українська наукова інфраструктура?

— Є значно зруйновані установи у Київській та Харківській областях. А Київ і Харків — це великі університетські центри, великі наукові дослідницькі центри. Їх відновлення — це мільярди доларів збитків. І не стільки в доларах їх треба оцінювати, як в тому, що це були унікальні об’єкти.

— Чи є прогалини у розумінні світової наукової спільноти українського контексту? Як от часто в одній панелі ставлять росіян, білорусів та українців під ідеєю примирення.

— З цим питанням однозначно варто працювати. Є багато випадків, коли в німецьких університетах проводять читання про Україну і не запрошують жодного українця, хоча професори-українці там є. Можливо, це така спроба абстрагуватись від цього. Також у нас так складалося, що Україна, Білорусь, Росія — колишнє СНД — сприймалося як єдиний простір.

Позитивну для нас роль зіграв лист ректорів російських вузів у підтримку путінської агресії. Бо ми змогли послатися на них і довести, що є конкретні люди, ректори, поважні науковці, які написали, що вони за вбивство дітей, руйнування і тому подібне. І це був дуже вагомий аргумент.

— Зараз на базі ЧНУ триває конференція "Наука молодіжна для миру та розвитку". Перша з початку війни в такому форматі. Про що вона?

— Це конференція загальнотематична для молодих вчених, присвячена дню науки. Має ще благодійний характер, бо всі організаційні внески — це допомога ЗСУ.

Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини

Станьте частиною Суспільне Чернівці: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села. Пишіть нам на пошту редакції новин: [email protected].

На початок