Подекуди українці стикаються з атаками колекторів тоді, коли не брали гроші у борг і не підписували жодних документів. У таких випадках взяти позику могли дорослі діти або сусіди, а спілкуватися щодо повернення коштів доводиться іншим людям. Іноді ігнорування таких дзвінків недостатньо і необхідно залучати поліцію. Що має знати кожен українець, аби убезпечити себе від "вибивання" чужих боргів, в ефірі Українського радіо розповів адвокат Сергій Делидивка.
Що таке насправді "порука"
Справа в тому, що це – не порука і не поручительство. Дійсно, практика така існує, коли людина позичає гроші до зарплати, і у цієї людини беруть дані знайомих (у тому числі телефон), які могли би підтвердити, що позичальник – порядний та платоспроможний. І людина дає телефони своїх родичів чи знайомих. У випадку, коли ці кредити не повертаються, починаються дзвінки так званим "поручителям". Це – юридичний нонсенс. Порука – це спосіб забезпечення виконання зобов’язань. Будь-яке забезпечення виконання зобов’язань проводиться виключно в письмовій формі. Більше того, якщо письмова форма не дотримана, то цей "проводчик" є нікчемним і його юридично не існує. Тобто всі ці дзвінки – тільки психологічний тиск, так званий "телефонний тероризм". А у випадку так званих "поручителів" просто немає про що говорити – не вступайте в контакт, обмежте спілкування. У таких випадках ви не є юридично зобов’язаними і можете "подякувати" своєму знайомому за ці дзвінки.
Хто такі колектори і на яких підставах вони діють
Сама діяльність таких фінансових компаній, які надають кредити, перебуває у правовому полі. Вони отримують ліцензію на діяльність. Тут вже питання в тому, як ці компанії забезпечують повернення боргів. Їх можна умовно поділити на три види. Перші – більш-менш діють у правовому полі, використовуючи елементи колекторства, але переважно це – судові провадження, коли компанія подає на боржника позов до суду. Другий сегмент компаній – "напівсірі-напівчорні", тут уже починається тиск на боржника: телефоном, а можливо, навіть фізичний вплив – розклеювання листівок у під’їздах тощо. І третій сегмент – нелегальні компанії, які дають в борг, а потім "вибивають" борг, як у 90-ті. І основна порада для так званих "поручителів": мінімізуйте контакти, не дозволяйте, щоб на вас впливали і тиснули.
Про погрози і діяльність поліції
Сама по собі погроза виконання чи невиконання цивільного зобов’язання є ст.355 Кримінального кодексу України. Але погроза має бути явною, реальною і йти від конкретної особи. Поліція не береться за такі випадки, по-перше, через дуже велике навантаження розслідування тяжких злочинів. По-друге – кадровий голод. По-третє – ці справи не мають жодної перспективи. Тому що ці колектори – не дурні, вони безпосередньо і прямо не погрожують. Працівники поліції мають вносити інформацію за заявою громадянина до ЄРДР (Єдиного реєстру досудових розслідувань), якщо там вбачаються ознаки злочину. Якщо працівники поліції протягом 24 годин не внесли інформацію до ЄРДР, то треба звертатися до суду і оскаржувати це рішення. І тоді, бажано з залученням адвоката, клопотати про проведення тих чи інших слідчих дій чи навіть розшукових заходів. Сам факт внесення інформації до ЄРДР ще нічого не значить. Потрібно, щоби за заявою працював конкретний слідчий, від якого вже можна вимагати проведення різних слідчих дій.
Щодо річних чи місячних відсотків
Яким чином нараховуються відсотки, закон не регулює і регулювати не може. Тому треба уважно читати договір позики і вивчати, які саме відсотки будуть нараховуватися і на яких умовах. Отримати кредит в банку непросто: там треба пройти ідентифікацію, надати довідку про доходи, перевіряється кредитна історія, легальне і надійне забезпечення, яке перевищує суму боргу. Тому, щоби зекономити час, люди йдуть до інших кредитних установ. Але за все треба платити. Якщо середня банківська ставка – близько 20% річних, то ставка таких установ, невеликих фінансових компаній, може досягати 600-800%.
Щодо пені й нарахованих штрафних відсотків
Верховний Суд рекомендує таку позицію судам першої інстанцій: проценти можуть нараховуватися тільки в межах строку кредиту. Зазвичай фінансові установи видають кредит короткостроково – місяць чи два. Цим терміном і обмежуються строки нарахування відсотків, далі кредитор має право на стягнення інфляційних і 3% річних – за 625 статтею Цивільного Кодексу. Така позиція Верховного Суду. Суди першої інстанції можуть відступити від неї, але це дуже складно.