На Тернопільщині попрощалися із загиблими військовослужбовцями Ярославом Бойком, Миколою Шилівським, Валерієм Ліваром, Миколою Крушельницьким, Юрієм Лосем, Сергієм Пилипчуком.
У Підволочиську попрощалися із загиблим військовослужбовцем Ярославом Бойком.
"Був дуже чесним і відповідальним перед сім'єю та своєю рідною батьківщиною. Згадує, що почувши, що почалася війна в Україні, приїхав, щоб стати на захист держави. Не так як інші шукали причин, щоб не повернутися в Україну чи як бачимо зараз, докладають максимум зусиль, щоб виїхати закордон. Ні , Ярослав був іншим. Його боліла доля країни, він доєднався до свого сина-офіцера, щоб захистити, вберегти свою дитину, відстояти незалежність України", – розповів декан Підволочиського деканату Тернопільсько-зборівської архиєпархії УГКЦ Михайло Валійон.
Дружині воїна Ярослава на похороні вручили "Пам'ятний лист на знак глибокої вдячності за жертовне служіння в лавах Збройних сил України" від головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Коли розпочалася повномасштабна війна Ярослав працював будівельником у Польщі, приїхав і попросився у 44 окрему артелерійську бригаду, де і досі несе службу син - Назарій. Ярослав народився у 1976 році в селі Староміщина, разом з дружиною Ольгою виховали двох синів Назара та Дениса.
В Озерянській ОТГ попрощалися із загиблим військовослужбовцем 27-річним Миколою Шилівським.
Тиждень тому на Донеччині разом з побратимами прийняв бій. Важко пораненого Миколу встигли відвезти до лікарні в Дніпро. Кілька днів лікарі боролися за його життя. Народився Микола у Яцківцях в 1995 році. Вчився у Богданівській сільській школі до 9-ти класів. Потім здобував освіту у Зборівському коледжі. У 2015-16 роках служив строкову у Збройних силах України. Потім працював у Тернополі в будівельній компанії. У січні цього року його покликали в ЗСУ на навчання.
У Шумську оголосили День жалоби за загиблим військовослужбовцем Валерієм Ліваром. 47-річний солдат Валерій Лівар загинув 13 жовтня у боях неподалік села Опитне Покровського району на Донеччині. У рідному селі зустріли загиблого військовослужбовця. Заупокійна панахида відбулася у Свято-Георгіївській каплиці. Похоронили військовослужбовця у рідному селі.
У Новій Могильниці попрощалися з полеглим 25-річним воїном Миколою Крушельницьким. 16 жовтня 2022 року в міській лікарні у місті Кривий Ріг помер від поранень, які отримав під час виконання обов’язків. Він був старшим солдатом, навідником-оператором 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади. Народився у багатодітній сім’ї, де виховувались 13 дітей. У полеглого захисника залишилися мама Ольга, тато Іван, рідні брати і сестри.
У Заводській громаді попрощалися із загиблим військовослужбовцем Олексієм Лосем. 10 жовтня в бою чоловік отримав важкі поранення. Його госпіталізували в один з медзакладів Запоріжжя. Помер 18 жовтня. Він був жителем смт. Заводське. Чоловіку було 45 років.
"За покликом серця в перші дні війни став до лав Збройних Сил України, щоб зі зброєю в руках захищати незалежність, свободу та територіальну цілісність нашої держави. Гірко, що сьогодні кращі з кращих віддають життя заради того, щоб ми мали мирне небо над головою. Жодними словами не втамувати пекучий біль та не загоїти рани в душі. Заводська громада висловлює щирі співчуття рідним та близьким", – йдеться у повідомленні.
У Великодедеркальській об'єднаній територіальній громаді попрощалися із загиблим Сергієм Пилипчуком. Загинув боєць у бою поблизу села Оскіл на Харківщині.
"Великодедеркальська громада на колінах з квітами, "живим коридором", зустріла тіло загиблого Пилипчука Сергія Володимировича з Великих Загаєць. Рідні та близькі, односельчани, військові, духовенство та влада прийшли вшанувати Героя, який ціною свого життя виборював для нас незалежність. Покійного через усе село пронесли на руках військові та друзі. Висловлюємо щирі співчуття близьким та рідним загиблого захисника Сергія Пилипчука", – йдеться у повідомленні громади.
Нагадаємо, у Тернополі в Домі печалі попрощалися з бійцем Андрієм Барським. Він родом з Маріуполя.
Читайте також
- "Люблю тебе мій янголе добра і світла": матір Героя України Віктора Гурняка
