«Ми всі хотіли туди повернутися»: історія пожежника, який боровся з вогнем у Чорнобилі

«Ми всі хотіли туди повернутися»: історія пожежника, який боровся з вогнем у Чорнобилі

«Ми всі хотіли туди повернутися»: історія пожежника, який боровся з вогнем у Чорнобилі ДСНС

Пожежі в лісах Чорнобильської зони зайнялися на початку квітня. Згодом охопили і територію Житомирської області. Для їхньої ліквідації залучили близько 500 рятувальників та більше сотні техніки. З вогнем боролися і пожежники з інших регіонів. Свою історію відрядження на північ країни Суспільному Одеси розповів рятувальник, який працював у лісах Чорнобильської зони відчуження.

Ігор Бойченко (ім’я змінено на прохання героя публікації) працює в ДСНС п’ять років. Перед тим, як його загін залучили до боротьби з вогнем у Чорнобильській зоні, рятувальник слідкував за ситуацією з новин та хотів долучитися до колег: перш за все, через можливість здобути досвід у гасінні масштабних лісових пожеж. Для нього це перше завдання всеукраїнського масштабу – раніше пожежник працював лише в місті.

«Ми виїхали автобусом посеред ночі, усього 28 осіб – мали змінити колег з нашої ж області. Про радіацію, Чорнобиль або ЧАЕС жодних думок не було – розуміли, що прямуємо не на екскурсію. Так само намагався не думати про якусь романтику чи героїзм – це заважає і відволікає, ти забуваєш про безпеку, починаєш робити якісь дурниці», – розповідає Ігор.

Автобус з пожежниками прямував одразу в ліс Чорнобильської зони: перш ніж змінити попередню ротацію, рятувальники з самого ранку і до сьомої вечора продивлялися вогнища тління з лопатами в руках.

«На місці нам видали лише воду та туалетний папір. Харчувалися ми своїми запасами: діставали те, що брали з собою, та ділилися. Нас не попередили, що потрібно брати їжу, але всі це знали й без цього», – додає Ігор Бойченко.

Увечері новий загін відвезли до пожежно-рятувальної частини ДСНС у Чорнобилі. Там новоприбулі рятувальники зустрілися зі своїми колегами та пересіли на їхні пожежні машини. Пізніше харчування їм вже організували в їдальні.

«Ми всі хотіли туди повернутися»: історія пожежника, який боровся з вогнем у ЧорнобиліДСНС

«Ми всі хотіли туди повернутися»: історія пожежника, який боровся з вогнем у Чорнобилі

«Змінивши колег, ми одразу поїхали в ліс. Там встановили конкретний квадрат, і ми його “відбивали”, аби вогонь не перекинувся далі. Далі була Білорусь, а білоруси нам би цього не пробачили. Було страшно, адже ми були в лісі, але не знали, де саме ходимо: чи можна там перебувати, чи ні. Але були й смішні моменти: якось дорогою з лісу заєць не давав нам проїхати, просто біг перед машиною. Заважав, звісно, але було весело», – згадує рятувальник.

Найбільшою небезпекою Ігор вважає «сліпе» розповсюдження вогню. За ту ніч, поки пожежники боролись з вогнем неподалік державного кордону, ліс постраждав ще більше. Вогонь переміщувався, але рятувальники не могли цього побачити.

«Ми всі хотіли туди повернутися»: історія пожежника, який боровся з вогнем у ЧорнобиліДСНС

«Ми всі хотіли туди повернутися»: історія пожежника, який боровся з вогнем у Чорнобилі

«Ми намагались загасити вогонь усіма можливими способами, працювали до самого обіду. Слід розуміти, що вода – не завжди головний інструмент. Часто доводилось просто перекопувати землю, оскільки шар лісової підстилки дуже глибокий – вода тут не допоможе», – зауважує пожежник.

«Ми всі хотіли туди повернутися»: історія пожежника, який боровся з вогнем у Чорнобиліdsns.gov.ua

«Ми всі хотіли туди повернутися»: історія пожежника, який боровся з вогнем у Чорнобилі

За словами Бойченка, додаткового спецодягу чи нових комплектів форми їм не видавали. Пожежники користувались одягом, який отримали в своїй частині ще задовго до відрядження на північ країни.

Ігорю з колегами ще в перший день роздали накопичувальні дозиметри «ДПГ-03», однак нічого не пояснили, наказавши просто носити пристрій із собою всі три дні роботи в Чорнобильській зоні відчуження.

Дозиметр/Фото Ігор БойченкоФейсбук-спільнота «Бойкот пожежних України»

«Ми вже потім прочитали в інтернеті, що це таке. Там усередині мало бути три пігулки. Я його не відкривав, але ходили чутки, що хтось з хлопців це зробив, і там виявилося, що пігулок лише дві. Чи правда це – не знаю. Якщо чесно, не зовсім зрозуміло, що взагалі з цими дозиметрами. Вони мали показати загальну суму опромінення, але ми цього так і не дізнались. Перед від’їздом я все здав, але жодної інформації натомість не отримав. Сказали, потрібно надсилати спеціальний запит, і тільки тоді можна отримати розшифровку.
Додатково перевіряли у Чорнобилі, там ми проходили якийсь апарат. Нас садили на крісла, лікарі щось писали, а потім казали «норма, все, йди». Ще одна перевірка була вдома – перевіряли спецодяг, в якому я працював. Там усі показники були в нормі», – згадує Ігор.

Повернувшись додому, Ігор отримав додаткові вихідні. На питання Суспільного щодо певних бонусів за небезпечну роботу, пожежник зауважує: їхали туди не задля них, і бонуси – точно не головне. Зрештою, додає рятувальник, ніхто на це особливо й не сподівався.

«Ми всі хотіли туди повернутися»: історія пожежника, який боровся з вогнем у ЧорнобиліПолтавський рятувальник Андрій Кукіб

«Ми всі хотіли туди повернутися»: історія пожежника, який боровся з вогнем у Чорнобилі

«Більшість колег знову збирались у ротацію. Ми всі просилися знову поїхати туди, усі хотіли повернутися. Але нам відмовили. Мабуть, це через отриману річну дозу опромінення. Так, там було складно, робота важка, але в усьому є свої переваги. Я хотів отримати новий досвід, і я його отримав», – підсумовує пожежник.

Фото: ДСНС України з пожеж в Чорнобилі. В публікації мають ілюстративний характер.

Що відомо

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди