У Франції понад тиждень тривають страйки за участі співробітників нафтових компаній, які вимагають підвищення зарплат. На тлі протесту у країні спостерігається дефіцит пального. Журналіст, політичний оглядач та депутат Верховної ради IV — VI скликань Андрій Шкіль, який живе у Франції, та експерт з північної Європи Аналітичного центру ADASTRA Богдан Коваленко розповіли про причини страйків та пояснили, чи є в них російській слід.
За словами Андрія Шкіля, участь у страйках, зокрема, беруть працівники трьох найбільших підприємств нафтової галузі Франції, які розливають і очищають пальне для того, щоб воно потрапляло на заправні станції. Причиною протесту вони називають невдоволеність своєю заробітною платою, вимагаючи підвищити її на 10%.
"Традиційно, якщо інфляція складає 3%, то вимагають 5% підвищення зарплатні. Що дивного і незвичайного в цій історії — практично одразу великі компанії, це Total, Eco, американці, французи, — зреагували на заяви страйкарів і хотіли випередити страйковий протест", — розповів екснардеп.
Він зауважив, що при цьому інфляція у Франції зросла офіційно на 3,5%, тож підстав для десятивідсоткового збільшення зарплат не було. Зрештою між сторонами вдалося розпочати перемовини за участі французьких профспілок.
"Профспілки поставили питання так: зросла інфляція в цьому році на 3,5%, очікуваний подвійний ріст, — ми вимагаємо 7% підвищення зарплатні та 3% плюс до цього, тому що ви отримали на високій ціні на енергоносії надприбутки. І на це погоджуються (роботодавці — ред.). Але виявляється, що це погодження відбулося не під прапором профспілки CGTConfédération générale du travail, загальна конфедерація праці — найбільше французьке профспілкове об'єднання, створене у 1895 році, а під іншим прапором. І все — профспілки вирішили, що процес не відбувся, вони не були присутні, розмова не відбулась, і вони закликають своїх працівників не виходити на роботу", — пояснив журналіст.
Зрештою уряд Франції попередив, що може змусити співробітників галузі вийти на роботу примусово, що передбачено французьким законодавством.
"Нерви вже не витримали у держави, і вони сказали, що це стратегічні обʼєкти", — зазначив Андрій Шкіль.
Чого ще вимагають протестувальники
Ще однією вимогою страйкарів є скасування пенсійної реформи, яка передбачає підвищення мінімального пенсійного віку.
"Якщо говорити про пенсійну реформу — це звичайна історія напередодні бюджету, тому що за кілька тижнів він мусить бути зшитий і поданий на абсолютне детальне обговорення парламенту Франції, обом палатам, відповідно будуть обговорювати. Зрозуміло, тут опозиція включається, вона зараз чисельніша, ніж будь-коли", — зауважив ексдепутат.
За його словами, нині партія влади не має абсолютної більшості у парламенті, тому не може прийняти без союзницьких голосів практично жодного рішення, в тому числі бюджету.
"Тому ці всі історії про підвищення пенсійного віку, його не внесення на розгляд в цьому році, бо в такому випадку не буде прийнятий бюджет, — це внутрішня кухня, вона притаманна кожній державі", — пояснив екснардеп.
Андрій Шкіль підкреслив, що ці протести жодним чином не стосуються позицій Франції щодо підтримки України, ставлення до Росії, а також санкційного тиску, який чинять на Росію ЄС і Франція.
"Це лишається за полями протестів", — зазначив він.
На думку Богдана Коваленка, протести у Франції мають дві основні причини.
"Відбувається зниження купівельної спроможності звичайних громадян Франції, і це є перша причина, чому французи виходять на протести. Друга причина, чому люди виходять проти дій Парижа, — пенсійна реформа, яку Емманюель Макрон обіцяв ще на виборах 2017-го року", — пояснив експерт.
За його словами, реформа передбачає низку заходів, найважливішим із яких є підвищення пенсійного віку з 62 до 65 років, що дуже обурює французів.
"Після хвилі обурення за першої каденції, французький уряд погодився відтермінувати проведення цієї реформи до 2031-го року. Проте з початку енергетичної кризи французам довелося вирішувати й енергетичні питання, і одним зі шляхів розв'язання цих питань стало форсування пенсійної реформи, яку Макрон запропонував провести на початку 2023-го року", — зазначив Коваленко.
Коваленко звернув увагу на те, що президент Макрон рішуче виступав проти протестів та вимог, які висувають протестувальники та відмовляється від будь-яких поступок, адже розумів, що невиконання реформ призведе до набагато глибших кризових явищ в економіці.
"Макрон виступав також проти політичних сил, які підтримують протести, кажучи, що якщо Національні збори, які були обрані кілька місяців тому, підуть на конфронтацію з французьким урядом, очолюваним Елізабет Борн, і висунуть йому вотум недовіри, він розпустить цей парламент", — розповів він.
Попри це французький уряд, очолюваний Елізабет Борн, діє більш компромісно стосовно протестувальників.
"Борн погодилася на консультації з політичними партіями, які присутні в парламенті щодо втілення цієї пенсійної реформи. Як зазначається, ці консультації мають проходити аж до кінця зими 2022-2023-го років. Це означає, що реформа Макрона про пенсійний вік втілити в строки, які планував французький президент — не вдасться", — вважає Богдан Коваленко.
Чи є російський слід
Андрій Шкіль вважає, що при цьому РФ може впливати на протести, які відбуваються у Франції.
"Росія зберігає ще агентів впливу, особливо в тих структурах, які прямо чи приховано фінансувалися Кремлем раніше, а зараз за браком коштів цього не відбувається. І зараз французька держава примусово змусила операторів цих найважливіших машин вийти на роботу. Прийшла жандармерія додому, подзвонила, запровадила на робоче місце — це абсолютно все в межах чинного французького законодавства, тому що стратегічні обʼєкти мають обмеження в правах протестів. Це як АЕС, військові", — пояснив екснардеп.
Він звернув увагу на те, що страйкують мешканці столичного регіону, де рівень життя найвищий.
"Іль-де-Франс, де відбуваються страйки — це найзаможніший регіон, де мінімально відчутні всі інфляційні процеси. Штучність тут очевидна. Відчуває Москва, що їхній наратив спрацьовує, що люди, які зберегли вірність російському триколору на території Франції, відпрацьовують, і це створює видимість участі Росії в цьому процесі", — зауважив колишній нардеп.
Богдан Коваленко наголошує, що всупереч твердженням російської пропаганди Україна не пов’язана з тим, що рівень життя у французьких родинах знижується.
"Але дії, які відбуваються навколо України, а саме дії Кремля — вони власне призводять до знижень купівельної спроможності, і взагалі зниження рівня життя у Франції. Розрив ланок постачання, дефіцит палива є оцією основою, яка призвела до економічної кризи", — підкреслив фахівець.
Він пояснив, що існують дві основні сторони, які пов'язані між собою, та яким можуть бути вигідні ці протести. Однією з них є Росія.
"Перша сторона — Російська Федерація, оскільки підігрівання незадоволення, збільшення обурення на території Франції зможе або збільшити підтримку опозиційних сил, які є доволі проросійськими, або ж змусить просто французький уряд піти на поступки перед своїми виборцями, що в тому числі і передбачатиме і повернення до старих контактів з Москвою і виконання вимог Кремля, що передбачатиме зниження підтримки України Парижем", — зауважив Богдан Коваленко.
Другою зацікавленою стороною можуть бути проросійські опозиційні сили.
"Найбільше в цьому зацікавлені опоненти Макрона: Марін ле Пен та Жан Люк Меланшон. Оскільки зростання невдоволення теперішньої політики французького президента збільшує кредит довіри до опозиційних партій, а також їхня популістська риторика посилює цей ефект", — пояснив експерт.
