Ірина Приходько — лікарка у міській лікарні Рівного. З 2017 року у вільний від роботи час служить парамедикинею у батальйоні Госпітальєри. Суспільному розповіла: за п'ять років рівень надання меддопомоги у бойових умовах змінився, втім, і ворог почав використовувати потужнішу зброю.
Це другий матеріал із циклу до Дня захисників та захисниць України, який відзначають 14 жовтня.
Ірина Приходько працює лікаркою-неврологинею у Рівненській центральній міській лікарні. Беручи відпустку на основній роботі, вона їздить на ротацію у східні регіони.
"В мене кожного разу бувають думки, що я більше не поїду. Це з різними причинами пов'язано", — розповідає медикиня.
У складі Госпітальєрів Ірина Приходько відправляє поранених до стабілізаційного пункту у лікарні.
"В мене там була специфічна робота. Як лікар я мала справу із соматичними захворюваннями, були поранення. Всі хочуть бути героями, всі хочуть з "передка" рятувати, витягувати. Але щоб ця структура працювала, то треба, щоб частина працювала і тиловою роботою. Це забезпечення, робота з гуманітарною допомогою", — розповідає медикиня.
Ірина почала їздити рятувати захисників та захисниць у 2017 році. Загалом вже здійснила 15 таких ротацій.
"За ці роки я була в Авдіївці, в нас там був пункт в лікарні, була декілька разів під Маріуполем, там ми жили безпосередньо на позиціях біля Водяного. Була в Мар'їнці. Є частина наших обов'язків, є частина обов’язків ЗСУ, то можна сказати, я була і на позиціях ЗСУ", — додає Ірина Приходько.
З лютого по вересень 2022 року медикиня тричі їздила на ротацію у східні регіони України.
"Я ніколи не переоцінювала своїх можливостей. Перші мої ротації на схід, в зону АТО, були як цивільного лікаря. Я тоді працювала в лікарні Станиці Луганської як невролог, але прийом був в поліклініці. Просто хотіла бачити, які люди, що і як. Звичайно, я там консультувала військових, я ставилася до цього, як до роботи, тому особливих якихось таких хвилювань не було", — розповідає лікарка.
24 лютого Ірина була на зміні у лікарні. Втім, розповідає, широкомасштабне вторгнення російських військ її не здивувало.
"Коли я їхала на ротацію, я знала, що в країні війна, я розуміла, що рано чи пізно прийде і сюди до нас. Бо в нас північний сусід не краще, ніж Росія", — каже медикиня.
За ці п'ять років, каже, рівень надання меддопомоги у бойових умовах змінився. Втім, і ворог почав використовувати потужнішу зброю.
"Багато було втрат від роботи снайперів. Та сторона економила боєприпаси, то вони привозили професійних снайперів і ті полювали. Зараз — артилерійська робота і повітря: літаки, гелікоптери. Вони вже не соромляться і не економлять використовувати заборонені калібри. Вони використовують Урагани, Смерчі, касетні боєприпаси", — пояснює Ірина Приходько.
У своєму рюкзаку вона має медичні засоби, якими надає медичну допомогу бійцям.
"Найперше парамедик має зупинити кровотечу. Мають бути турнікети, кровоспинні, в мене вони нові, запаковані. Є також CAT, який найбільш поширений — стандарт НАТО", — уточнює медикиня.
Вона додає: найчастіше за меддопомогою звертаються з легкими пораненнями.
"В нас є свої пріоритети, щось помазати, заліпити. Пластирі, серветки, незначні опіки — теж треба надати допомогу. Є бинти, які просякнуті кровоспинним засобом", — пояснює лікарка.
Коли поїде знову на фронт — Ірина поки не знає. Каже, думає про те, щоб стати бойовим медиком.
"До кінця року я залишаюся вдома, займаюся своїми справами, здоров'ям. Не виключено, що піду в ЗСУ", — розповідає Ірина Приходько.
Читайте також
- "Він в мене герой і я пишаюся ним": мати полоненого морпіха з Рівненщини чекає на повернення сина. Матеріал перший із циклу
- Формат навчання змінюється: що відбувається у Рівному та області через масовані обстріли України
- У Рівному чоловік повернув куплений обігрівач "№1 в России". Як відреагували в магазині
- Отримав мікрогрант у 18 років: на Рівненщині студент відкрив власний цех
Читайте нас у Telegram: екстрені новини та щоденні підсумки
Підписуйтесь на рівненське Суспільне у Viber
Долучайтесь до нас в Instagram
Ми у Twitter
