"Моє серце – сталь, моя кров – Азов". Під таким гаслом 1 жовтня у Черкасах відкрили виставку світлин полеглих за Україну бійців полку "Азов".
За словами однієї з організаторок заходу — матері загиблого азовця Оксани Коцуконь, виставку організували, аби вшанувати пам'ять всіх полеглих бійців.
Черкаські родини полеглих бійців полку "Азов" вшанували пам'ять про них виставкою світлин. За словами Оксани Коцуконь, подібні виставки проводять також в інших містах України:
"Сьогодні ми показали світлини полеглих героїв, які загинули під час оборони Маріуполя з моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Оскільки виставки проходять не в одному місті, ми вирішили організувати її в Черкасах. Наша мета — не забувати. Ми як батьки героїв повинні до останнього нести з гідності це звання. Хоч і кажуть, що герої не вмирають, але ні — вони помирають. Однак живуть лише у тому випадку, коли про них пам'ятають. Тож наша задача — весь час нагадувати, якою ціною ми сьогодні є тут, якою ціною захищають нас всі інші бійці".
"Важливо, щоб люди пам'ятали, важливо, щоб люди знали. На сьогодні всі ті, хто воює, і ті, хто в тилу, всі герої. Але те, що зробив гарнізон Маріуполя — це був перелом всієї війни. Вони герої, ми не можемо допустити того, щоб вони загубились у загальній кількості загиблих, вони заслуговують на пам'ять. Ми маємо говорити про тих, хто зараз у полоні. Можна тільки здогадуватись, яке з ними поводження там. Також важливо підіймати іншу болючу тему — вивезення тіл загиблих, оскільки велику кількість наших захисників поховали надто пізно", — прокоментувала мати Ходаківського Володимира, який загинув 8 травня на "Азовсталі".
Черкащанка Крістіна Мисенко подібні виставки відвідує постійно. З її слів, у такий спосіб дівчина віддає шану загиблим, і тим, хто досі бореться за нашу перемогу:
"Боротьба «Азова» дуже сколихнула наше суспільство і дуже показово вони боронили «Азовсталь». У кожного українця краялось серце за полеглих і полонених, кожен радів за тих, кого звільнили. Тож коли у Черкасах проводиться виставка на цю тему, я відвідую, аби віддати шану загиблим, і тим, хто досі бореться за нашу перемогу. Я вважаю, що полеглих бійців ніхто не забув — кожен день хтось помирає і це неможливо забути. Але я думаю, що такі виставки потрібні, адже так ми можемо наглядно побачити наших загиблих захисників, показати живим, що вони ніколи не будуть забуті, навіть якщо з ними щось станеться. Український народ буде всіх пам'ятати і всіх шануватиме".
Денис Гайда наголосив, що постійне нагадування про подвиги бійців є важливим як для суспільства, так і особисто для нього:
"Я вважаю, що загалом історія Маріуполя є дуже важливою і буде вивчатись після нашої перемоги ще багато десятків років, оскільки це історія, яка вплинула на хід війни. Це історія, яка показала незламність і мотивувала й надихала у перші місяці повномасштабного вторгнення. Ця історія показала, що будучи в повному оточенні, наші хлопці не здаються.
Ця виставка — це пам'ять і постійне згадування наших героїв, оскільки ми маємо продовжувати їхню справу. Особисто для мене — це велика відповідальність бачити тут фото знайомих, розуміти скільки хлопців загинуло при обороні України. Я знав про ідеї, переконання загиблих, з ким був знайомий, я знав те, як вони жили і чого вони хотіли. Маючи можливість жити далі, є важливим продовжувати те, що вони колись почали. Тож особисто мені буде важко здатись чи знайти якісь відмовки зійти зі шляху громадської діяльності, оскільки були люди, які хотіли, аби Україна жила інакше.
Також треба підтримувати військових за життя, бо у нас виходить так, що героїв починають цінувати після смерті. Військові зараз — це одна із сильних категорій населення, тож важливо до них особливо ставитись, підтримувати їх і словом, і збором коштів, аби закрити потреби, які виникають на передовій".
Серед облич, які можна було побачити на виставці, для Дениса є два знайомих:
"Найбільше з присутніх на фото був знайомий із загиблим Адамсом та Амбросом. З Амбросом познайомився ще на пробіжках за здоровий спосіб життя. Далі ж ми разом часто бачились на футболі і на різних заходах.
Адамс — найближча мені людина з тих, хто тут представлений. Ми з ним однолітки, навчались на одній спеціальності у технікумі. Одного разу почув, коли він говорив моєму товаришу, що хоче бути в ультрасі. Тож почав мені писати, аби я щось підказав. Та тоді я, пройшовши весь цей шлях сам, поставився до цього не серйозно. Тобто на початку я подумав, що це просто чергова людина, яка прийшла у наш рух. Але згодом, коли я побачив його прагнення і як він цим надихнувся, я побачив іншу людину. І так сталось, що він один із небагатьох людей у Черкасах, які відкатали «золотий сезонВідвідав всі матчі (домашні та виїздні) черкаського клубу "Дніпро" протягом року». А це насправді важко — потрібно на рік присвятити своє життя футболу. Тобто для нього це було серйозно. Він завжди ставив перед собою цілі і досягав їх: спочатку футбольний сезон, згодом почав здобувати успіхи у спорті. Казімір був людиною гарячою, дуже вмотивованою".
Військовий з позивним Артист також знав загиблого Адамса. Він зазначив, що таких людей, як його загиблий товариш, не забувають:
"Адамса знав особисто, він був моїм другом з дитинства. Ми ходили до одного садочка, все дитинство провели разом. Таких людей не забувають".
З його слів, виставку вирішив відвідати, оскільки мав бути поруч із мамою загиблого:
"Я маю бути тут, стояти поруч з мамою Адамса, оскільки хто її краще підтримає, аніж її сини. Усі мої побратими називають її мамою, а вона називає нас синами. Ми з нею постійно на зв'язку, завжди її підтримаємо. Я знаю, як це важливо".
Захід відвідали черкаські митці, аби вшанувати пам'ять загиблих: Сергій Бобров виконав пісню, а Валентина Коваленко прочитала вірш. Під час виставки показали відеонарис про кожного загиблого азовця.
Також під час виставки можна було придбати патріотичні товари, а виручені кошти організатори спрямують на потреби бійців полку "Азов".
Відвідати виставку ТРЦ "Хрещатик-Сіті", -3 поверхможна 1 та 2 жовтня.
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
