Суспільне Чернігів разом із чернігівським істориком Володимиром Пилипенком розповідає про відомих воєначальників, які народилися на Чернігівщині або тісно з нею пов'язані. Тут ми розвінчуватимемо міфи й відкриватимемо вам очі на маловідомі факти з життя історичних персоналій.
Далі – зі слів Володимира Пилипенка.
Він належав до найближчого оточення гетьмана Мазепи, був засновником однієї із найвідоміших та найвпливовіших династій Чернігівщини XVIII-XIX ст. Він став прикладом карколомної кар’єри, яку можна було збудувати лише у XVII столітті.
Про рід Лизогубів у Чернігові історики та екскурсоводи говорятьчасто. І це цілком заслужено, адже рід не просто давній – він відомий, впливовий та ще й залишив після себе багатий архітектурний спадок, до якого можна в прямому сенсі доторкнутися. Сьогодні ж я хотів більше приділити уваги засновникові роду – Якову Кіндратовичу Лизогубу.
Вважається, що родина Лизогубів (а їхнє перше прізвище Кобизенки) походить із містечка Гельмязів. Хоча, як часто буває із козацько-старшинськими родами, не все так просто, існують альтернативні версії.
Швидку кар'єру Яків Лизогуб почав робити із початком Хмельниччини. І вже 1666 року посів уряд канівського полковника. Мабуть, Яків Лизогуб мав гарні організаторські якості, адже брав участь у важливих дипломатичних місіях до Московії, зумів знайти спільну мову з різними гетьманами. Зрештою, середина XVII століття, це час, коли талановиті, хоча і не родовиті козаки, могли зробити кар’єру.
І хоча Яків Лизогуб вже був полковником канівським вирішальним, навіть поворотним моментом його біографії стало знайомство з бідним сусідом біля Конотопа, де він мав землі. Сусіда звали Іван Мазепа. Спочатку Лизогуб допомагав Мазепі, а потім Мазепа віддячив Лизогубові, надавши йому уряд Чернігівського полковника, на якому той перебував до смерті. За свою довгу військову службу Яків Кіндратович Лизогуб встиг взяти участь у багатьох війнах та походах. В основному вони були направлені проти татар і турків. Не всі вони були успішними.
Але вершиною кар’єри Лизогуба став Азовський похід 1696 року. Тоді молодий Петро І зібрав велике військо та рушив до гирла Дону, аби захопити турецьку фортецю Азов.
У тому поході об’єднаними козацькими полками керував Яків Лизогуб. Із чергової спроби турецьку фортецю таки захопили, козаки отримали велику винагороду, а Яків Лизогуб – іменний срібний хрест від Петра І.
На відзнаку перемоги чернігівські козаки згодом побудували церкву святої Катерини.
Яків Лизогуб заклав основу багатства династії. Він мав багато земель, але центром володінь стало містечко Седнів неподалік від Чернігова. Саме там був збудований і цегляний будинок, і церква-усипальниця.
Проте сам Яків Лизогуб хотів бути похованим у Єлецькому монастирі та ще за життя збудував там власну усипальницю. Волю полковника виконали. Зараз зліва від головного храму монастиря можна побачити одноповерхову прибудову – церкву святого Якова – усипальницю чернігівського полковника.
Читайте також:
Легенда про дивака-капітана: історія чернігівського військового Григорія Остапенка
