В мікрорайоні Бобровиця працюють волонтери-перукарі. Вони обслуговують людей, які постраждали від російської агресії та не мають грошей на перукарню. Майстер Юлія Лакоза каже, деякі люди приходять до них як до психологів та діляться своїми проблемами.
Юлія – перукарка-технолог за освітою. В її квартиру прилетів російський снаряд, тому допомогти грошима людям не могла. Каже, вирішила допомогти своєю працею.
"Настільки мені було боляче за людей, я бачила, що зробила ця війна з людьми, і за ті часи, поки люди сиділи десь у погребах, десь у підвалах. Я сама виглядала не найкращим чином. Так вийшло, що я подивилась, і мені захотілось допомогти. Знаєте, аж легше стало на душі, коли я перший раз приїхала. Так, легше на душі, але я приїхала додому і плакала".
Дівчина працює разом зі своїми колегами. Вони облаштували два місця для стрижки на веранді будинку іншої волонтерки Оксани Дегтярьової, яка живе у провулку Романа Бжеського, 6В. За день можуть підстригти приблизно 30 людей, зазвичай це жінки, але приходять й чоловіки. Дівчина розповідає, що для неї волосся несе якусь енергетику.
Світлана прийшла на стрижку вперше з початку повномасштабної війни в Україні.
"Після війни це перший раз. Не було настрою ніякого, дуже важко було переступити цей поріг. З міста виїжджали, десь виходили, але для себе часу не знаходили. А тут сусідка каже, тут так гарно стрижуть, такі гарні дівчата, так добре".
Перукарка говорить, що розмовляє з людьми, дізнається їх історії життя та інколи виступає в ролі психолога.
"Буває приходять жінки, котрі кажуть: "Я себе занедбала, були різні події…", то ми навіть як психологи працюємо. Я кажу: "Ти що? Подивись на себе, ти гарна жінка, ти молода, а найголовніше ти жива". І ось оце підіймає їм настрій, вона виходить така: "Все, я пішла, я піду зараз пофарбую волосся"".
Детальніше дивіться у сюжеті:
