День 29 серпня 2014 року назавжди змінив життя запоріжанки Галини Кравцової. ЇЇ чоловік Роман, як і тисяча українських воїнів, виходили так званим "зеленим коридором" з оточеного Іловайська. У той день російські солдати розстріляли колону беззбройних військових.
З жінкою поспілкувалися кореспонденти Суспільного Запоріжжя.
"Кілька років назад я знайшла щоденник чоловіка Романа за 6 клас – це 91-92 роки і я зрозуміла, чому мій чоловік одразу зібрався і пішов на війну. Це школяр, шестикласник написав Слава Україні".
Цей шкільний щоденник для Галини Кравцової став сімейною реліквією і згадкою про чоловіка Романа. Каже, коли у 2014 прийшла повістка він зібрався миттєво.
"Він нічого мені не сказавши взяв найнеобхідніше і пішов. Потім зателефонував із військкомату, що готується до відправки. Ми побачились біля військкомату я йому передала речі, які встигла зібрати".
Служити Роман пішов у 93 бригаду зв’язківцем. Розповідав дружині небагато. Лише про те, що дуже важко із забезпеченням. Мало їжі, одягу та потрібного спорядження.
"Він взагалі завжди казав все добре, не хвилюйся, все нормально. Я тоді вже була вагітна другою дитино, він мене жалів".
Те, що чоловік перебуває в "гарячій точці" Галина довго не знала: "Одного дня він мені зателефонував і сказав ти не хвилюйся тут може кілька днів зв’язку не буде".
Тримала зв'язок Галина із матір’ю одного побратима. Від неї та дізналася шокуючу звістку:
"Одного дня я телефоную і планую почути, що все по старому. А вона мені, у нас все, вже похорон. Вона знайшла свого сина в Запоріжжі. І я розумію, що вони були в одній машині".
Тіла загиблих були сильно понівечені. Зрозуміли, що це саме він, завдяки подарунку дружини.
"Я йому купила телефон, бо в нього був старенький. Був тільки білий. І я пам'ятаю, як він телефоном мені говорив я його зафарбував маркером, бо в окопі видно, бо воно біле, воно світиться. І ось по ньому на фото вже і впізнали".
"Я як зомбі, мало, що пам’ятаю із тих років. Багато років життя вирвані. Згадую моменти, як я іду із візочком із дитиною і відчуваю себе зайвою. Люди йдуть парами або якесь свято, а я йду одна. А ось із волонтерами я почала людям допомагати".
З 2015 року Галина займається волонтерством: плете сітки та допомагає українській армії.
Два роки тому зустріла чоловіка до душі, але війна знову розлучила родину. 24 лютого він пішов на фронт. Захищав Маріуполь та "Азовсталь". Нині перебуває у полоні.
Галина продовжує виховувати двох синів, допомагає українській армії, мріє про перемогу та про те, коли її родина знову збереться вдома, під мирним небом.
Що відомо
- 23 серпня 2019 року президент Володимир Зеленський підписав Указ про відзначення 29 серпня Днем пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цю дату приурочили до дня виходу з оточення в Іловайську 29 серпня 2014 року.
