У вересні 2019 року "Слідство.Інфо" презентувало документальний фільм "Я — бот", в якому журналіст програми Василь під час парламентської кампанії місяць працював на ботофермі та знімав цей процес прихованою камерою.
Незважаючи на те, що про ботоферми говорять вже декілька років, це мало не перше доступне розслідування про феномен інформаційних війн та маніпуляцій масовою свідомістю.
Які ознаки, що ви натрапили на бота, як на це реагувати, а головне — чи можливо втриматись і не витрачати дорогоцінний час на провокаторів? У пригоді стане невеликий, але вичерпний довідник Суспільного.
У нього немає аватарки. Або це випадкова картинка з інтернету. Звісно, багато людей не довіряє соцмережам свої обличчя, але якщо профіль користувача більш-менш "обжитий", він так чи інакше ділиться своїми справжніми фото. Хоча б тому, що це найпростіший спосіб збирання лайків. Підозрюєте, що натрапили на бота з фейковою картинкою? Просто вбийте її в пошук Google. До речі, смішний випадок з аватаркою фігурував і у фільмі "Я — бот". Одним із найулюбленіших персонажів серед працівників ботоферми був фейковий користувач на прізвисько Любомир Кукуруза — і журналісти "Слідство.Інфо" виявили, що для його аватарки була використана фотографія депутата від партії "Слуга народу" Дмитра Костюка.
Ім’я користувача. Тут вам допоможе інтуїція: важко повірити, що справжній користувач щоденно використовує Facebook у власних цілях, якщо він підписаний як Іван Іванович чи Інспектор Підозра.
Провокаційна риторика й дублювання коментарів. Як ми дізналися з фільму "Я — бот", людям, які перевтілюються в ботів, часто дають певні "методички". Тобто набір меседжів, спрямованих на відверту критику чи, навпаки, розхвалення особи або події. "Боти" просто переказують їх різними словами. Тому перш ніж вступати в палку дискусію з незнайомим дописувачем, почитайте інші коментарі під постом. Якщо ви бачите схожі думки, то, скоріш за все, туди просто зігнали стадо ботів.
Читайте також: "Як усе на світі стало токсичним і що з цим робити"
Миттєві відповіді. Так, соцмережі забирають багато нашого часу протягом дня, але є певні межі. Ну не може людина за хвилину відповісти на палкий коментар, який ви вичавлювали з себе хвилин десять, стираючи й набираючи знов. Хіба що... в неї вже є заготовлений коментар (який, до речі, дуже часто не виглядає як відповідь).
Source: Оригінальне
Перевірка на здоровий глузд. Окей, ви не втримались і почали дискусію на тему внутрішньої політики України з людиною, яка видається вам ботом. Спробуйте втриматися від засудження її думки і зробити користь іншим: поставте якесь запитання і вимагайте відповіді. Краще за все, якщо це не буде питання з однозначною відповіддю ("Чий Крим?"), а щось абстрактніше.
Турбота про інших. У мудрі часи "форумного інтернету", коли ще не було соцмереж, боти й тролі вже існували. Тоді розпізнати їх було легше і найбільш розумні та авторитетні жителі форумів кидали одну фразу, яка всіх заспокоювала: "Люди, не годуйте троля". Цього було достатньо.
Напишіть у приватні повідомлення — це постріл у саме серце бота. Як ми дізналися з фільму "Я — бот", типовий представник цього виду за день має написати декілька сотень коментарів. Їх можна порахувати, побачити — і саме за них йому платять. А от приватні переписки з ботівських акаунтів точно не входять у прейскурант. Просто вдайтесь до мистецтва демагогії, напишіть йому в приват, що взагалі не бажаєте розводити срач — просто вам цікава, так би мовити, "альтернативна думка". Коли співрозмовник клюне на наживку, запитайте щось про його особисте життя: звідки він, яка в нього родина, освіта, ким працює. Обманювати та вигадувати фейкову історію свого життя боту важкувато, адже час обмежений — треба строчити коменти, а не створювати персонажа, якому можна довіряти. До того ж під час переписки ви можете дізнатися щось цікаве і наближене до істини: раптом вам пощастить і "бот" захоче пожалітись вам на свою роботу.
Динаміка аккаунту. Середньостатистичний користувач Facebook має мінімум 50-100 друзів — і мало хто використовує функцію “показувати тільки спільних друзів”. Колишні однокурсники, колеги, родичі з таким самим прізвищем — усе це можна побачити в розділі "Друзі". Також на сторінці людині завжди простежується певна динаміка — одних і тих самих користувачів, які лайкають її дописи, фотографії чи репости. Все це перевіряється буквально за кілька хвилин — і точно втримає вас від витрачання часу на бота, у якого в друзях лише 10 користувачів та палкі зрадорепости. Або навпаки — тисячі й тисячі друзів, але по 3-5 лайків під постами.
Хронологія дописів. Скролимо профіль потенційного бота разом. Чотири репости поспіль з сумнівної сторінки. Потім жодної активності декілька місяців. Далі знов репости змонтованої відеозради чи перемоги, у кращому випадку — гарячі висловлювання на політичні теми, в яких не проглядається власна думка або рефлексія. І ніякої тобі буденності: історій з таксистами, подій із життя на кшталт "Кинув палити", фотографій з відпочинку чи роздумів про фінал серіалу, який дивляться всі. Публічний простір людей та їхніх думок керується інформаційними патернами, які набагато ширші за виключно політичний дискурс — навіть в нашому заполітизованому суспільстві.
Source: Оригінальне
Не додавайте всіх підряд! Так, усі ми часто відчуваємо "самотність у мережі" і підсвідомо радіємо, коли бачимо червоні позначки на Facebook: хтось залишив коментар — чудово, хтось додається в друзі — цікаво! Серденько б’ється частіше, і ми додаємо до списку друзів нового користувача, навіть не продивившись як слід його сторінку. А потім жаліємось на “токсичну стрічку новин”. Є дуже гарний літературний приклад недоліку такого нерозбірливого методу: герой роману Віктора Пєлєвіна “Любов до трьох цукербрінів” декілька років був віртуально одружений із людиною з аватаркою Мерилін Монро, а потім виявилось, що за нею ховався чоловік похилого віку з радикально-терористичними намірами. Звісно ж, це гротескна ситуація, але вона дуже добре ілюструє те, що за віртуальним профілем може ховатись будь-хто — і до списку своїх друзів у соцмережах треба ставитись не менш відповідально, ніж у реальному житті.
Читайте також: "Гуглите симптоми і ставите собі діагноз в інтернеті? Вітаємо, у вас кіберхондрія!"
