Іноземні громадяни, які воювали у лавах ЗСУ, найімовірніше, дістануть смертні вироки. При цьому РФ використовує їх, аби легалізувати так звані "ДНР" та "ЛНР".
Як розповіла у коментарі Суспільному координаторка напрямку "Проблема заручників в ОРДЛО" Тетяна Катриченко, питання заручників, яких утримують бойовики та їхні російські куратори на окупованих територіях Донецької й Луганської областей, виникла не у 2022-му, а ще у 2014 році.
"Вони (бойовики — ред.) там організували свою так звану поліцію, свою так звану прокуратуру і так звані суди. Зараз, коли почалася нова хвиля повномасштабного вторгнення і з’явилося більше військовополонених і цивільних, — ця система запрацювала більш інтенсивно, і ми звернули на неї додаткову увагу", — зауважила експертка.
За її словами, смертна кара як форма покарання була запроваджена в ОРДЛО ще у 2014 році, однак на практиці не застосувалась, або ж про це нічого не було відомо.
"Останні кілька місяців розпочалися так звані судові процеси. Поки що ми бачимо, що ці процеси йдуть над іноземними громадянами, і ми вже знаємо про засудження кількох іноземних громадян до смертної кари", – пояснила Тетяна Катриченко.
Вона нагадала, що окупована територія Луганської та Донецької області є зачиненою, відтак туди не можуть потрапити представники української влади й дуже часто — міжнародні організації та спостерігачі. При цьому координаторка вважає, що "суд" над військовими-іноземцями буде швидким.
"Він не буде процесом в класичному цьому розумінні, тобто гарантування так званим підозрюваних всіх тих прав, що вони потребують. Вони не можуть вільно обирати собі адвоката, вони не можуть запрошувати свідків, цим свідкам не буде гарантуватися безпека. Тому ми можемо говорити, що так званий судовий процес буде, як і був минулий і як були минулі до 24 лютого, тобто за зачиненими дверима", — підкреслила Катриченко.
Експертка вважає, що іноземні добровольці, які служили в лавах ЗСУ, отримають смертний вирок. За її словами, Росія використовує окуповані території як "території без права", водночас намагаючись повернутись до тези, що конфлікт на сході України є громадянським.
"Тому російська влада не бере цих іноземних громадян, не вивозить їх на свою територію і не влаштовує там так звані судові процеси, а опускають це на території окупованих Луганської і Донецької областей", — наголосила вона.
Координаторка переконана, що у такий спосіб Кремль намагається надати суб’єктності "ДНР" та "ЛНР", підіймаючи питання про перемовини між ними та урядами країн, громадяни яких є полонені іноземці.
"Таким чином РФ говорить: "Вже не Київ розмовляйте з Луганськом чи Донецьком, а давайте розмовляйте Лондон чи Вашингтон з Луганськом та Донецьком". Ось це — головна мета", — підкреслила експертка.
При цьому бойовики "судять" іноземців не за конкретний злочин, як це робить українська сторона, а просто за сам факт участі у бойових діях на боці України, додала Катриченко.
"Ми можемо говорити, що взяти військовослужбовця у полон — це не є злочином, катувати військовослужбовця — це є злочин, судити військовослужбовця за участь у воєнних діях — це також є злочином. Тут вони судять всіх за участь у воєнних діях. І те, що вони роблять засудження за такими статтями — це вже є воєнний злочин", — підсумувала правозахисниця.
Читайте також: "Суд" над іноземцями в псевдореспубліці "ДНР": як Україна може захистити військовополонених
Речник Міжнародного комітету Червоного Хреста Олександр Власенко розповів, що організація не розділяє полонених на українців та іноземців.
"Міжнародне гуманітарне право, яке застосовується в цьому випадку, встановлює конкретні умови, відповідно до яких особи, які воюють в збройному конфлікті — можуть або не можуть бути притягнуті до відповідальності. В військовополонених не можна переслідувати чи карати за законні дії. Лише за порушення міжнародного гуманітарного права", — наголосив він.
За словами посадовця, навіть у разі таких порушень та відповідних звинувачень, військовополонені можуть користуватися захистом третьої Женевської конвенції.
"Якщо посилатися на Женевську конвенцію, вона передбачає, що ті військовополонені, які були затримані через конфлікт, перебувають там (у полоні — ред.), аби унеможливити їхню повторну участь в конфлікті. Вони мають бути звільнені після завершення збройного конфлікту, або якщо сторони домовляться про їхню передачу до завершення конфлікту", — підкреслив Власенко.
Він додав, що МКЧХ публічно не коментує ситуацій, що стосуються конкретних осіб. Водночас у Швейцарії відповідно до міжнародного гуманітарного права створене Центральне агентство з розшуку, яке акумулює інформацію від усіх сторін конфлікту.
"Тобто в кожній країні створене Національне бюро, яке збирає інформацію про тих військовополонених і тих загиблих, які є в розпорядженні цієї сторони. Женевська конвенція чітко вказує — турбуватися про долю військовополонених, тіла загиблих, покладено на ту сторону, в розпорядженні якої ці люди перебувають. Якщо ми отримуємо запит від родича, ми подаємо запит до національного інформаційного бюро, для того, щоб з’ясувати долю цієї людини", — пояснив він.
У разі, якщо Червоний Хрест отримує таку інформацію, він передає її у національне інформаційне бюро іншої сторони та повідомляє родичам.
"Ми стовідсотково повідомляємо родичів, якщо знайшли якусь інформацію. Єдиний момент, бувають випадки, коли ми не повідомляємо, — це тоді, коли людина, яку ми відвідали, просить цього не робити. Таке теж може бути, і чомусь такі випадки зараз трапляються. Тобто якщо людина просить "нічого не кажіть моїм близьким", навіть якщо вони до нас звернулися, — це воля полоненого", — підсумував Власенко.
Читайте також
У "ДНР" оголосили обвинувачення п'ятьом іноземцям, які воювали на боці ЗСУ
"Суд" над іноземцями в псевдореспубліці "ДНР": як Україна може захистити військовополонених
