"Це наша війна, і це наше поле бою". Розповідь лицьового хірурга з Дніпропетровщини, який оперує поранених бійців

"Це наша війна, і це наше поле бою". Розповідь лицьового хірурга з Дніпропетровщини, який оперує поранених бійців

Ексклюзивно
"Це наша війна, і це наше поле бою". Розповідь лицьового хірурга з Дніпропетровщини, який оперує поранених бійців
. Суспільне Дніпро

26-річний Олександр – щелепно-лицьовий хірург. Працює в одній з лікарень Дніпропетровщини, яка приймає поранених бійців. Від початку повномасштабної війни, розповів медик Суспільному, збільшилась кількість пацієнтів з мінно-вибуховими травмами.

"Кількість операцій збільшилася. Кількість різних, не схожих один на інший клінічних випадків збільшилася. Збільшилась кількість тих випадків, у твоєму розумінні, що ти інколи не можеш запитати: «А що робити?». Не можеш десь прочитати, у тебе немає часу, у тебе є тільки можливість ухвалити рішення тут і зараз", – розповів він.

Зараз Олександр проводить по кілька операцій на день. Тяжких пацієнтів у порівнянні з 2014 роком побільшало, говорить він.

"Це наша війна і це наше поле бою". Розповідь хірурга з Дніпропетровщини, який оперує поранених бійців (В РОБОТІ. ФОТО!)
Лікар за роботою. Суспільне Дніпро

"Якщо до 2022 року були якісь надходження не мінно-вибухові, а якісь кульові поранення, то зараз це дуже багато мінно-вибухових травм. Тобто вони всі поєднані, вони всі дуже тяжкі. Дуже рідко бувають якісь локальні травми, то все поєднано по всьому тілу. Треба завжди думати про те, що людина буде потім у соціумі, їй треба якось жити потім буде із цим. А в нашій ділянці – обличчя", – зауважив він.

"Це наша війна і це наше поле бою". Розповідь хірурга з Дніпропетровщини, який оперує поранених бійців (В РОБОТІ. ФОТО!)
Суспільне Дніпро

На відпочинок лікар зараз має по 5 годин на добу, однак, каже, готовий працювати цілодобово, бо від нього залежить життя воїнів. Великою підтримкою є позитивні емоції пацієнтів і віра в Перемогу.

"Змінилося ставлення до роботи та змінився час, який ми витрачаємо для цієї роботи. Зараз весь час йде на те, щоб працювати та допомагати нашим хлопцям. Тобто немає такого навіть уявлення, що треба вихідний. Ти над цим не замислюєшся. Буває: ти засинаєш, тобі телефонують, ти йдеш у приймальне відділення буває там усю ніч проводиш. Коли ти виходиш з відділення, ти приїжджаєш додому - нічого не хочеться, зовсім нічого. Але у тебе є вдома сім’я, яка тебе підтримає. Дуже багато сили дає наша впевненість у перемозі, те, що це наша війна і це наше поле бою. Ми не можемо здаватися", – сказав Суспільному лікар.

Читайте також

У Кривому Розі десятирічна переселенка продає зв`язані власноруч брелоки, щоб допомогти ЗСУ

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

На початок