Життя на передовій. Як ведуть побут військові на позиціях Миколаївщини

Життя на передовій. Як ведуть побут військові на позиціях Миколаївщини

Ексклюзивно
Життя на передовій. Як ведуть побут військові на позиціях Миколаївщини
Фото: Єлизавета Кротик

За десять кілометрів від позицій українських військових на Миколаївщині — російські війська. Поруч з бійцями на передовій — медик та капелан. У кожного свої бойові завдання.

Про те, як облаштований їхній побут та які задачі виконують, розповіли кореспондентам Суспільного.

Олександр з початку повномасштабних бойових дій займається волонтерською діяльністю. Нині він ще й позаштатний капелан. Говорить, що офіційно влаштовуватися не хоче, адже має змогу співпрацювати і допомагати військовослужбовцям з різних батальйонів. Допомогти бійцям вистояти морально та впоратися з психологічним навантаженням — його задача.

"Особливо людям важко, коли залишилася сім'я вдома, діти, дружина, бувають такі, які повиїжджали, бувають такі, що залишаються. Найважче для хлопців, коли їм зраджують. І доводиться з ними спілкуватися, допомагати їм. Найважче тоді, коли люди помирають. Це найважче. Коли люди живі, немає значення, навіть "300", поранені. А от найважче, коли багато смерті. Бувають такі тижні, що не одна смерть. Звикаєш, але до цього дуже важко звикнути", — розповідає капелан.

Життя на передовій. Побут військових на позиціях Миколаїщини
Капелан Олександр. Фото: Єлизавета Кротик

Володимир — один з бійців, які стоять на позиції. Він навідник. Про свою роботу розповідає з посмішкою, втім не приховує, що важко.

"Я навідник на БМП 2, стріляю з пушки на машині. Наскільки важко? Жарко. Не знаю навіть, важко, бо додому хочеться", — говорить боєць.

Життя на передовій. Побут військових на позиціях Миколаїщини
Володимир, військовослужбовець. Фото: Єлизавета Кротик

Джгути, бинти, шприці, ампульниця, засоби для зупинки кровотечі — бойова медикиня "Глюкоза" показує кореспондентці свій похідний рюкзак. Там все необхідне для надання невідкладної допомоги бійцям. У свої 34 "Глюкоза" п'ять років на службі. Розповідає, що зараз найважче.

"Службу несу з 2017 року. На цей час мобілізована, тому що була звільнена і через три місяці почалася війна, мене мобілізували. До цього була в артилерії, зараз у піхоті. Дві різні речі, але з обов'язками справляємося. Ситуації бувають різні. Це не мирний час, це війна. Взяти ротацію і на цей момент — це також дві різні речі. Тяжко, тяжко по-своєму, тяжко морально, додому хочеться", — говорить "Глюкоза".

Життя на передовій. Побут військових на позиціях Миколаїщини
"Глюкоза" показує свою бойову аптечку. Фото: Єлизавета Кротик

"Глюкоза" в 2014-2015 роках працювала в Авдіївці медичною сестрою в хірургії. Тоді ж і зрозуміла, що на передовій не вистачає медиків. Так і знайшла своє покликання.

"Я бачила, коли привозили людей, що на передовій не вистачає медичних працівників, там елементарно не накладений правильно жгут — люди вмирали від кровотечі", — говорить медикиня.

Життя на передовій. Побут військових на позиціях Миколаїщини
Медикаменти "Глюкози". Фото: Єлизавета Кротик

Жінка розповідає, що на передовій страшно, але доводиться шукати в собі сили, протистояти, заради рідних.

"Щоб сказати, що легко — нелегко, сказати, що не страшно, мені здається, кожна людина боїться. Але є вдома ті люди, заради яких ти тут знаходишся. Ти знаєш, що ти можеш допомогти", — каже жінка.

Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди