У Харкові в умовах повномасштабної війни продовжує працювати Інститут раннього втручання. Це благодійний фонд, який об’єднав педіатрів, фізіотерапевтів, логопедів та психологів для допомоги дітям із проблемами розвитку. З родинами, які через бойові дії виїхали в інші регіони, зв'язок тримають дистанційно.
Два роки тому до фахівців Інституту звернулася Анастасія Форост. У її сина погіршився обмін речовин і була затримка мовлення, розповіла жінка Суспільному.
"Я не могла знайти нікого, хто б сказав, що проблема є — крім центру раннього втручання. Це були перші люди, які мені допомогли", — згадує Анастасія.
В Інституті раннього втручання сину Анастасії підібрали спеціальну програму. Лікарі та логопед зазвичай зустрічалися із родиною вдома, аж поки у лютому на Харків не полетіли ракети.
"Ніякої паніки, ніяких істерик у моєї дитини, нічого такого не було. Коли летить винищувач — це первинний якийсь страх, з котрим нічого неможливо зробити. Ти не можеш захистити свою дитину. І якщо щось трапиться, я б була перед своєю дитиною дуже сильно винна, тому ми вирішили їхати", — говорить Анастасія.
Родина жила на Салтівці, звідти виїхала на захід України. Родина продовжує дистанційні заняття із логопедом.
"Онлайн виходимо на зв'язок зі спеціалістами. Ставимо питання, вона дивиться, що ми там робимо. Це складніше, ніж спілкування у квартирі. Значно складніше, бо дитину складно тримати біля комп'ютера", — каже мати.
Коли почались бойові дії на Харківщині, заклад вирішив не припиняти роботу, говорить фахівчиня Інституту Ольга Ковтун-Стрельнікова. В умовах війни усі зустрічі проводять онлайн, а психологічну підтримку надають і дітям, і батькам.
"Абсолютно змінився склад щоденних справ маленької дитини. Малюк не розумів, що відбувається. Батьки були нестабільними. Це те, що ми робимо у ранньому втручанні — це стабілізувати батьків, дати їм опору. Знайти, що було з минулого життя стабільно, регулярно, що можна перенести в це наше життя, яке нове, інше", — каже фахівчиня.
Онлайн-зустрічі із родинами спеціалісти закладу проводять раз на тиждень. На спілкування йде щонайменше 50 хвилин.
Читайте також
Чотири доби у дорозі: як харків’янка евакуювала до Німеччини сина з інвалідністю
У Полтаві люди з інвалідністю вчаться зупиняти кровотечі та реанімувати
