Два місяці під вибухами провела жителька Харкова Ангеліна Кайданова разом з родиною. Нині родина знайшла тимчасовий прихисток у Хмельницькому. Оселилися в хостелі для переселенців. Там родині допомогли з необхідними речами та одягом.
Ангеліна Кайдалова розповіла, що 24 лютого її родина прокинулася від гучних вибухів. Тоді вона з чоловіком та донькою виїхали з міста до мами. Втім, каже харків’янка, від звуків війни втекти не вдалося. Вони були усюди.
«Було дуже чутно вибухи, тремтів дім та вікна. Увесь цей час ми жили у підвалі. І я боялася, що дім впаде на нас. Донька дуже переживала. Вона боялася, що ми помремо», - розповідає Ангеліна.
Через два місяці родина наважилася виїхати евакуаційним потягом. Він привіз харків’ян до Хмельницького. Тут родина знайшла тимчасовий прихисток. Оселилися у хостелі для переселенців, каже жінка: «Коли ми сюди приїхали, я зрозуміла, що десь є спокійне життя. Десь люди живуть, як завжди. Коли ми потрапили у Хмельницький все було добре. Нам допомогли з місцями, з білизною, з усім, що нам потрібно було».
За її словами, донька Кіра вже не боїться виходити гуляти на вулицю. У хостелі вона подружилася з дітьми й почуває себе, наче у дитячому таборі.
«На першому поверсі нам дозволили зробити під столами, де лежить одяг, «будиночки». То ж ми там сидимо, граємо в ігри, малюємо, граємо в ігри на телефоні», - говорить Кіра.
Зараз батьки Кіри розмірковують над майбутнім навчанням доньки: чи то піти до школи, чи продовжити онлайн-заняття. Чоловік Ангеліни вже працевлаштувався. Жінка й сама взялася за пошук роботи. Каже: хоче мати окреме житло та створювати власний побут.
Автор: Олена Коновалова.
