Терористичні атаки на міста України російською армією, які далекі від лінії фронту, можливе втягування у війну Білорусі – ці новини останніх днів у багатьох викликали психологічний стан, схожий та той, який був у перші дні вторгнення Росії, говорить кропивницький психолог Андрій Фоменко. Як психологічно протидіяти залякуванню Росії?
Істотна кількість людей, з якими я контактую, відчувають нині певний відсил до кінця лютого - початку березня. Чому? Ми фіксуємось на тих речах, які були для нас травматичними. Посилення обстрілів є тією шоковою відсилкою до тих днів – стан пригнічений, тривожний, іноді шоковий. Дехто вже зараз його називає "ракетним синдромом". Не впевнений, що це пов’язано лише з ракетами. На відміну від територій, де ведуться активні бойові дії, ми відчуваємо у мирних містах стихійність цих обстрілів – ми ніяк від цього не сховаємось. Знову відновився сильний страх за рідних, за свій дім, з'явилось очікування нових фронтів (у випадку з Білоруссю).
Що робити
Ми маємо проаналізувати:
- в чому ситуація змінилась,
- в чому вона така сама,
- що відбувається тут і тепер.
Без цього чіткого аналізу у нас в емоціях буде стихія. А ми маємо знайти чітке розуміння, що нині – черговий етап війни, яку ведуть на наше загальне виснаження.
Чому важливо аналізувати? Маємо розуміти, що загроза нікуди й не зникала, ми просто до неї почали звикати.
Аналіз дасть можливість співвіднести реальну небезпеку і реальний стан справ. Щоб там не говорили, місця обстрілу знаходяться у відносній близькості до стратегічних об’єктів з точки зору ворога. Ми розуміємо, що вони не думають про мирне населення, розуміємо, що нас хочуть шокувати, але й те, що просто так ракети не летять. Логічно, що такої інтенсивності обстрілів ворог не може робити протягом тривалого часу, але це буде періодично відбуватися. Більше того – це така психологічна операція – зниження інтенсивності обстрілів, а потім його нарощування може також бути чинником психологічної війни. І ми це маємо враховувати. Ймовірно, це триватиме до того часу, поки ми не матимемо потужної системи протиповітряної оборони.
Крім того, ми споживаємо багато інформації з медіа, експерти усіх рівнів завжди зводяться до того, що щось може бути, а може й не буде – тобто вони мають певні припущення, а м це сприймаємо за правду. Є багато маніпуляцій у засобах масової інформації, які дозволяють підвищити свій рейтинг, і це нормально для медіа, які хочуть отримати підтримку від своїх споживачів. Якщо "бігати" цілий день по цим інтернет-джерелам, то я абсолютно точно знаю, що це мої клієнти у найближчому майбутньому.
Безкінечний пошук пояснень до сьогоднішньої ситуації нічого не дасть
Що на практиці можна зробити? За можливості, відмовити собі у присутності в місцях скупчення людей, додаткових подорожей (наприклад, залізницею, якщо ви цього боїтеся), не відпускати дітей без дорослих, згадати де укриття, або знову використовувати "Правило двох стін".
Забезпечити собі відпочинок, емоційну підтримку, в першу чергу самого себе, а ми часто не вміємо турбуватись про себе. Слідкувати за собою, надавати ближньому підтримку, особливо дітям. І намагатись відлагодити своє життя з урахуванням того, що подібні хвилі, всплески ворожої активності будуть відбуватися.
Протягом останніх трьох тижнів у нас був спад цієї емоційної напруженості, ми почали освоюватись в новій військовій реальності. Був період відносного спокою, але нас емоційно "колихнуло" знову. Нам треба повернутись до звичок, які мінімізують загрозу.
Про ці речі не треба забувати до самої перемоги, навіть якщо справи на фронті будуть йти добре, навіть якщо ми відтіснимо ворога за кордони, ніщо не заважатиме пуску ракет. Ми це маємо чітко розуміти.
Читайте також
- Як підтримати рідну чи близьку людину, яка захищає Україну
- У Кропивницькому фотографи об'єдналися та створили фотопроєкт, щоб допомогти військовим. Як стати учасником фотосесії
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб
