Під живу музику та авторські вірші освячували пам’ятник і зброю у Холодному Яру. Там відбулися щорічні вшанування героїв. Учасники з’їхалися з усієї країни: хтось – прямісінько із фронту, розповів організатор Роман Коваль.
А дехто вже ніколи сюди не повернеться, бо віддав своє життя за Україну.
У 2022-му Холодний Яр не такий веселий, як зазвичай:. Тут згадують полеглих бійців. Та все одно, на 26 вшануваннях лунає і кобза, і ліра, і бандура. Композиторка Олеся Сінчук імпровізувала на сопілці: мелодія прийшла сама – миттєво, бо вона натхненна цим місцем.
"Я виконувала власну імпровізацію, це мелодія мені тут і зараз прийшла. Ось тут в Холодному Яру, ось тут сьогодні, ось тут в цей день".
Приїхав до Яру бандурист Живосил Лютий, нині він став на захист України:
"Я професійний бандурист. Утім зараз – професійний протитанкіст. Оператор протитанкових ракет", – пояснив митець.
Живосил Лютий приїхав із такою ж бандурою, на яких грали кобзарі у ХІХ столітті. Розповів, що у Холодноярському лісі почувається, як дома:
"Тут кожна стежинка для мене відома і для моїх хлопців, які раніше зі мною були в загоні".
Пліч-о-пліч однострій захисних кольорів та вишиванки. За кілька метрів від тисячолітнього дуба освячують пам’ятник кобзареві Тарасові Силенку. Бажають перемоги, про неї й співають. Над кронами Яру звучало: "...А хто борець, той здобуває світ!" – це заслужена артистка України Руслана Лоцман співала з доньками Оріяною та Меладою. Вони вбрані в автентичний одяг.
"З нами приїхав ще маленький Тарасик, зараз він із татом нашим десь в заростях холодноярських. Ми сьогодні прийшли до дуба – до місця сили, бо знаємо, що Україна має відчувати енергію нашу", – розповіла пані Руслана.
Зарядитися цією енергією приїхала поетеса, а тепер і військова Мальва Крижанівська. Тут освячуватиме власну гвинтівку.
"На жаль, не вдалося привезти бойову зброю свою, але, я думаю і власну зброю освятити непогано. Це місце дуже сакральне, воно свого часу наповнювало силою повстанців, які боролися за волю цієї землі та незалежність".
А тепер зброю освячують ті, кому вона для захисту країни та власного життя потрібна нині. Організатор та президент історичного клубу "Холодний яр" Роман Коваль розповів, хоч цьогорічні вшанування не такі велелюдні, все ж тут, як і завжди, по-холодноярівському атмосферно.
"Люди, які раніше з’їжджалися в Холодний Яр – зараз на фронті. В тому числі наші артисти, кобзарі. Ви бачили, яка тут щира атмосфера, які розумні обличчя – натхненні, які прекрасні вірші, пісні ми сьогодні почули і який пам’ятник красивий.
Кожен сюди приїздить за власним покликом, розповів один з відвідувачів Анатолій Козленко:
"Тут таке місце, яке здатне підігрівати нашу пам’ять. Сюди приїздимо вшанувати пам'ять наших загиблих, підживити нашу пам’ять".
Є й такі, хто готові долати не один кілометр пішки.
"У Холодний Яр тягне. Я сам з Дніпра, я переїхав сюди і два роки живу в Грушківці. То сьогодні прийшов пішки. Взяв собаку і пішов", розповів відвідувач із псевдо Шабля.
Бо для них, говорить, це місце було і лишиться місцем сили.
