Водій взводу вогневої підтримки, солдат Сергій Чернов загинув у боях з російськими окупантами. Про це повідомили на Facebook-сторінці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
"Через годину після інтерв’ю загинув під час виконання бойового завдання — біля його машини вибухнув снаряд від російської арти. Сергій Чернов воював за Україну з 2014 року й завжди був у найгарячіших точках, де йшли дуже запеклі бої. За самовіддану службу відзначений багатьма нагородами, у тому числі двома орденами. Останній орден йому не встигли вручити. Сергію було 43", — йдеться у повідомленні.
Останнє інтерв'ю Сергія Чернова
"Я забирав із поля бою загиблих і поранених товаришів, а за 500 метрів стояв російський танк із націленою гарматою", — розповідав Сергій Чернов. "У мирний час я працював далекобійником, їздив по всій Україні, возив вантажі. А в 2014-му кинув професію й пішов воювати. Спочатку в добробатах, потім підписував контракти із ЗСУ. В 128-й бригаді з 2019 року, це мій четвертий контракт".
"Дома, в Дніпрі, залишилися двоє синів-близнюків від першого шлюбу, їм по 18 років", — розповів Сергій Чернов. "У ЗСУ служу водієм — умію їздити на будь-якій колісній техніці — "КрАЗах", "МАЗах", "Уралах", "ГАЗах", "ЗИЛах"… Але останнім часом їжджу на позашляховику-пікапі "Mitsubishi" L-200. Машина вся посічена осколками, на ній живого місця немає. Але надійна, живуча", — говорив військовий.
"Я часто займаюся евакуацією поранених і загиблих, у 2014-2015 багато разів їздив за нашими хлопцями в сіру зону. І зараз так само. На початку березня, коли ми змушені були відходити (росіян було в десять разів більше), я забирав із поля бою кількох товаришів. Нашу техніку розбили прямою наводкою російські танки, а поблизу лежали загиблі й поранені. Я поїхав туди на "Citroën" ще з двома товаришами фактично під час бою. Двоє загиблих і один поранений лежали біля пошкодженої снарядом машини, а за 500 метрів стояв російський танк Т-72 з націленою на нас гарматою. Він міг знищити нас одним пострілом із гармати або покришити з крупнокаліберного кулемета. Але просто стояв і цілився, поки ми забирали пораненого й загиблих і вантажили машину. Поранений сильно кричав: "Я 300-й, заберіть мене!"
"Ми чекали пострілу в будь-яку секунду, але танк дав нам забрати своїх. Чому? Не знаю, одному Богу відомо. Коли ми повантажили хлопців, я натиснув на газ і рвонув звідти. У голові була тільки одна думка – по нас зараз стрельнуть, але коли саме, в який момент? Я приїхав зовсім білий, і наші медики дали мені якісь заспокійливі таблетки. А потім знову поїхав забирати поранених і вивозити в безпечне місце товаришів, що відходили. За той вечір і ніч вивіз на своєму "Citroën" десь 50 хлопців, по яких стріляли російські БТРи й танки. Як мені вдалося вижити? Є Бог, напевно. Дуже багато хлопців, моїх хороших знайомих, загинуло — молодих, 20-річних, котрі не мали ні сімей, ні дітей, нічого ще в житті не бачили. Це наче мої діти… Тому до росіян я ставлюся без сентиментів", — розповідав Сергій Чернов.
На запитання, якби був вибір — пожертвувати власним життям, знаючи, що Україна переможе, чи повернутися до своїх рідних за умови, що Україна програє війну, Сергій Чернов відповів: "Однозначно перший варіант. У мене між чотирма контрактами максимум місяць. Я буду воювати до останнього".
Читайте також:
- Вторгнення Росії в Україну, день 122. Текстовий онлайн
- Росія втратила у війні з Україною близько 34 700 військових — Генштаб
- Ракетні удари по Львівщині, Житомирщині, Чернігівщині. Як минула ніч у регіонах
- У Міноборони заявили про зрив спецоперації у Сєвєродонецьку через повідомлення у соцмережах
