22 червня виповнилося 82 роки з того часу, коли Друга світова війна почалася на території України. Нині ті, кому довелось пережити одну війну, стали свідками іншої – російського повномасштабного вторгнення. Одна з таких, Раїса Суббота, яка під час Другої світової перебувала в німецькому концтаборі, а після російського вторгнення виїхала до Німеччини разом з рідними. Суспільне спілкувалося з нею до переїзду.
Раїсі Субботі – 96 років. Родом з села Ниркове, що на Луганщині. Коли почалась Друга світова, їй було майже 15. Говорить, що перші спогади війни – це німецькі літаки, що скидають бомби на хати. В родині було семеро дітей. "Найменша дитина була 41-го року народження. Він у тата був за ременем засунутий, голий-голісінький. Бо ми тікали з хати, літак прилетів палити селище", – пригадує жінка.
А наступного дня, розказує, у село прийшли німці. "Вранці погнали на Артемівське. Я була майже боса. Якісь драні валянки з калошами, води повно. В Троїцьке нас пригнали. Дорога, люди виходили, куски хліба виносили, німці вибивали, в сніг падав хліб. Ми його підіймали, пхали в рота..."
А за кілька місяців Раїсу з іншими дівчатами посадили у потяг та відправили до концтабору у німецький Вупперталь. Тих, хто не витримував та хворів, каже пані Раїса, відвозили у Бухенвальд: "Там побудовані були на заводі такі чани, коли вони вмирали, у ті чани їх парили, вивозили у поле цей попіл. З нашої кімнати одна дівчинка загинула. Спочатку захворіла на туберкульоз. А вони бояться туберкульозу, як не знаю чого. Туди її відвезли. З нашого району".
Додому дівчина змогла повернутися тільки у 1947-му. "Зустрілися з мамою… Вона обнімає мене, цілує... "Та ти знаєш, ти нас пробач – у тебе є сестричка – Рая". "Ну то й добре, що є!", кажу".
У самої пані Раїси троє дітей. На початку зими син забрав її до себе у Попасну. Але знову, як 80 років тому, довелося рятуватися від обстрілів. Разом із Раїсою на Сумщину приїхала і її 85-річна родичка – Валентина Шпак. Другу Світову жінка пам’ятає лише з розповідей матері. "Нас було багато у мами, 12 душ. Але сім померло, п’ятеро залишились. Два брати і нас три дівчини", – пригадує жінка.
А от про те, як росіяни розстрілювали її оселю, розповідає: "Я чудом залишилася живою. Я тільки лягла, ковдру натягнула, воно як дало у вікно снаряд".
Родина переїхала жити на Сумщину з окупованої Попасної, що на Луганщині. Що сталося з оселею, донедавна не знали. Потім з’ясувалося – повертатися родині немає куди. "Пусте місце, нашої хати немає вже. Пусто. І сусідньої, і нашої. Була хата та кухня літня й гараж. І немає нічого уже", – розповідає онука Раїси Субботи, Христина. "У мене квартира там, біля поліції була. Приватизована. Розбили ж, напевно. І цю також", – говорить син Раїси Субботи Василь.
Із нині зруйнованої оселі пані Раїса встигла взяти з собою лише хустку. Ту, яку колись подарувала їй мама.
Пізніше родина вирішила виїхати до Німеччини.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
