Волонтерська ініціатива Repair Together їздить деокупованими селами України та допомагає місцевим жителям приводити до ладу те, що залишилося від їхніх зруйнованих домівок. Організатори через соцмережі збирають охочих та вихідними відвозять їх із Києва на толоку. Цього разу — до Чернігівської області, у села Лукашівка та Ягідне. Села були окуповані російськими військами навесні близько місяця.
Нині допомагати зголосилися близько 100 активістів. Серед них молодь креативних професій: дизайнери, айтішники, художники, коміки. Кажуть, допомогти селянам краще, ніж провести суботу вдома на дивані.
У Лукашівці до війни проживало майже 500 людей. Раніше звідси до Чернігова можна було доїхати за 15 хвилин. Тепер, коли міст через Десну зруйнований, до обласного центру просто так не дістатися, а в об'їзд треба здолати понад 150 кілометрів. Під час вторгнення село перебувало під російською окупацією 21 день, з 9-го березня. Звільнене наприкінці березня.
Церква, побудована ще у XVIII столітті — перше, що привертає увагу коли заїжджаєш в село. Вона теж дуже постраждала під час окупації. Тут довгий час квартирувалися російські військові: у середині досі можна знайти бляшанки від російських сухпайків, навіть після капітального прибирання. Росіяни влаштували тут склад боєприпасів. Іще цієї зими лукашівська церква належала до Московського патріархату. Нині ж мешканці, із якими обговорювали відновлення споруди, не мають сумнівів, що після відновлення тут будуть правити службу виключно у рамках Української церкви.
На галявині біля зруйнованої церкви волонтери влаштовують спільний обід, і знову повертаються до роботи. Працюватимуть аж до заходу сонця.
Списки людей, які потребують у селі такої допомоги, формуються у порядку живої черги. Організатори намагаються "підняти у списку" саме тих селян, у яких немає альтернативного житла у Чернігові чи Києві, аби допомогти їм почати відновлювати свій будинок якнайшвидше. У планах засновників ініціативи зібрати донати саме на профільні роботи, аби згодом після прибирання замовити для постраждалих дворів майстрів з будівельних та ремонтних робіт.
Волонтер Микола живе у Києві вже понад 13 років, але родом з Чернігівщини. Народився у Щорсі, а потім сім’я переїхала до Бахмача. Хлопець провів на Чернігівщині все дитинство, має багато родичів тут. “Бабуся моя живе у селі, від Чернігова може км 50, теж було окуповане, але там все минулося більше спокійно, — розповідає Микола. — Росіяни там просто постояли і пішли, немає такої розрухи".
Про волонтерську ініціативу Микола почув від знайомого: попросив контакти, подзвонив і приїхав. "Чому б не допомогти людям, якщо можеш", — каже хлопець.
Хата Ірини зруйнована вщент. Вони з чоловіком прожили тут 30 років, будинок залишився від свекрухи. “Спочатку прилетіло в нашу машину, а потім і в будинок. Пса нашого контузило, зовсім глухий став, — розповідає жінка. — Ми були в погребі, коли росіяни заходили в село. Спочатку вони обстріляли тут все з "градів", а потім самі зайшли: вибили двері, перевіряли документи, забрали телефони, наказали не виходити з двору”.
Біля хати був двоповерховий сарай. На першому поверсі гараж, на другому — майстерня із станками. Сінник, літня кухня. Все згоріло.
"Найбільше шкода мої старі платівки, — каже Ірина. — Речей багато погоріло. Поки ще будинок був цілий, то вони (росіяни) лазили забирали одяг, взуття наше і постіль. Я встигла тільки босоніжки якісь, та кросівки забрати. Потроху стягувала теплі речі у підвал, коли їх не було. І хлібопічку врятувала".
Жінка живе зараз у сусідів через двір. Посадила город, доглядає садок. Бо, якщо рік запустити, то, каже, на наступний вже буде пізно щось приводити до ладу.
Люба із сусідами сиділа у погребі, коли в її будинок потрапив снаряд. Того дня, каже, дуже сильно бомбили село: "Ми з підвалу виглянули, бачимо: танки, лізуть як ті таргани".
У Любиної сусідки зачепило газову трубу, добу свистів газ, тому жінка забрала її разом з мамою до себе: "Росіяни, як зайшли, питали: де ваші сини? А сусідка не розгубилася, й каже: у нас дочки! А я сиділа й мовчала, щоб не взнали, що мій син служить".
Увечері волонтери влаштовують імпровізований стенд-ап та залишаються на ночівлю у саморобному кемпі, аби продовжити прибирання наступного дня, і вже потім повернутися до Києва.
Читайте також: Чоловіків виводили на розстріл, жінок – залякували: жителі Лукашівки про російську окупацію
