Тернопільські актори підтримали колег з Херсонського музично-драматичного театру, які через російську окупацію змушені були виїхати з рідного міста. На сцені Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру вони зіграли дві вистави, які готували для показу на щорічному Міжнародному фестивалі "Мельпомена Таврії". Про це розповів директор Тернопільського драмтеатру Борис Репка.
Гроші, зібрані під час вистав, передадуть на допомогу херсонцям.
У драмтеатрі показали виставу "Тестостерон". Її готували для показу на 24 Міжнародному театральному фестивалі "Мельпомена Таврії", який щороку відбувався в Херсоні.
На показ вистави прийшли більше 500 тернополян і гостей міста. Перед початком вистави глядачам показують відеоролик, який в окупованому російськими військами Херсоні відзняли місцеві актори. Вони та їхні рідні виконують пісню "Ой у лузі червона калина", аби продемонструвати, що Херсон – це Україна.
На зустріч з глядачами приїхав президент фестивалю "Мельпомена Таврії", генеральний директор Херсонського музично-драматичного театру Олександр Книга. Чоловік розповідає, через війну фестиваль перенесли на театральні майданчики 57 театрів-учасників. Зробили це задля підтримки херсонців, які перебувають в окупації, та тих, що виїхали з міста.
Олександр Книга розповів, як у перший день війни, повертаючись з театру додому, побачив російський десант, який висадився у Херсоні:
"Я попав якраз в цей момент, коли мости між правим і лівим берегом захоплювали. Ми стояли з водієм, машини не пропускали, ми думали, що там сталося, а в цей час налетіли гвинтокрили, висаджувався десант російський, почали стріляти, вибухи, ми розвернулися і почали тікати в Херсон".
Два місяці жили в окупації, розповідає чоловік. Він каже, одного дня за ним приїхали російські військові:
"Коли я виглянув у вікно, то побачив, що стоїть бронетранспортер великий. Така башта на горі і кулемет, який повернутий на вікна. Було зрозуміло, що приїхали за нами. Це було схоже на зйомки якогось фільму. Уявіть собі, 40 озброєних до зубів чоловіків, 3 бронетранспортери, десяток машин цивільних".
Олександра забрали без пояснень і два дні утримували в слідчому ізоляторі. Там його допитували, а потім вивезли у невідомому напрямку.
"Мене вивели, шапку на голову, вивели з цього СІЗО. Пізніше посадили в машину, сказали, що ми вас вивеземо, вийдете, коли скажемо. Коли висадили на вулиці, то я зняв шапку. Тоді я зрозумів, що від театру я дуже далеко, до комендантської години 40 хвилин, шнурки позабирали, ременя немає. Така паніка в мене була", – каже Книга.
Щоб не наражати на небезпеку життя рідних, вирішили виїхати з рідного міста.
"Багато їх там було розбито, але вони так перли, так лізли, що неможливо було їх зупинити. З одного боку радість, що рашистів розбили, а з іншого боку, там і наших хлопців лежало дуже багато", – розповів Книга.
Сьогодні Олександр Книга разом з дружиною та донькою живе у Львові. Чоловік каже, коли закінчиться війна, планує повернутися до Херсона та продовжити показ вистави сербського автора Милорада Павича "Вічність і один день". Її прем’єра відбулася у переддень війни.
Читайте також
- Драматичний театр у Тернополі відновив роботу
