Суд так званої "ДНР" 9 червня засудив до страти трьох іноземців, які служили в лавах Збройних силу України та від початку війни з Росією захищали Маріуполь від окупантів. Вирок винесли двом громадянам Великої Британії Ейдену Есліну та Шону Піннеру, а також підданому Королівства Марокко Брагіму Саадуну. Їх визнали "винними у найманстві та вчиненні дій, спрямованих на захоплення влади та повалення конституційного устрою ДНР". Усі вони мають місяць на те, що оскаржити вирок.
Розповідаємо, що відомо про іноземних захисників Маріуполя, як вони опинилися в лавах ЗСУ та що про них говорять їх рідні та друзі.
Читайте також: У "ДНР" засудили до страти трьох полонених іноземців, які воювали на боці ЗСУ. Що відомо
Ейден Еслін
Ейден Еслін народився в 1994 році в місті Ньюарк, що в графстві Ноттінгемшир. За професією — соціальний працівник. У 2015-2016 роках воював із курдськими загонами народної оборони (YPG) на півночі Сирії. Після повернення до Великої Британії його заарештували за підозрою в тероризмі, втім так і не висунули звинувачення.
Дізнавшись про бойові дії на Донбасі, у 2018 році, він записався добровольцем до лав ЗСУ та приєднався до 36-ої бригади морської піхоти. В Україні він зустрів свою майбутню наречену — викладачку англійської, та переїхав до Миколаєва й отримав українське громадянство. Еслін тричі їздив на передову лінію фронту до кінця лютого 2022 року. Навесні він планував зіграти весілля.
В останньому своєму дописі на Facebook від 20 лютого Еслін написав, що ситуація в Україні лише погіршується, і "ми в кількох днях чи навіть годинах від великого конфлікту з Росією".
Після того, як Росія 24 лютого напала на Україну, морський піхотинець перебував на Донбасі, де його та інших військових окупанти поступово відтіснили до Маріуполя.
У соцмережах піхотинець розповідав про важку ситуацію в місті, але не ставив під сумнів свій вибір служити Україні.
"По-перше, ми не найманці, нам платять і поводяться з нами так само, як і з будь-яким українцем. Я взяв на себе відповідальність захищати український народ та його громадян. По-друге, ми не військові туристи, як дехто каже. Я зустрічав чимало військових туристів, і вони не затримуються надовго. Я служу четвертий рік, був одним із перших британських парашутистів в українській морській піхоті і з честю ношу свій берет, один із небагатьох іноземців", — писав він.
12 квітня на сторінці Есліна в Twitter, яку після початку війни почав вести його друг, з'явився допис: "Минуло 48 днів, ми намагалися захищати Маріуполь, але у нас немає іншого вибору, окрім як здатися російським силам. У нас немає ні їжі, ні боєприпасів".
На тимчасово підконтрольних територіях РФ Есліна звинуватили в тому, що він найманець, тобто особа, яка воює в іноземних збройних силах заради фінансової вигоди. Відповідно, він не захищений Женевськими конвенціями, які забезпечують захист військовополонених.
Ці звинувачення з боку російської сторони викликали обурення серед друзів та сім'ї піхотинця. Зокрема його бабуся Памела Холл розповіла ВВС, що "Ейден ніколи не був найманцем"
"Він ніколи не був найманцем, і він приєднався до українських військ тому, що він зробив Україну своїм домом, і він мав одружитися зі своєю нареченою. Це несправедлива війна – її ніколи не повинно було статися", — сказаза вона в інтерв'ю виданню.
9 червня "суд" у самопроголошеній "ДНР" визнав Есліна "винними у найманстві та вчиненні дій, спрямованих на захоплення влади та повалення конституційного устрою ДНР".
За кілька годин після цього знайомий Ейдена та іншого засудженого британця Шона Піннера написав, що "він знає обох цих людей ще з часів перебування в Іраку, і вони не були найманцями, а були добросовісними українськими військовими".
Шон Піннер
Піннер народився 1974 року в Бедфордширі. Він — ветеран британської армії, який служив у Королівському англійському полку в Північній Ірландії, а також у лавах миротворців ООН у Боснії. Після дев'яти років бездоганної служби, Піннер вийшов у відставку і влаштувався в компанію з утилізації відходів. В інтерв'ю Sky News він розповів, що разом із дорогою робота займала у нього по 16 годин на добу і "треба було щось міняти у житті".
У 2018 році він переїхав до України, щоб передати українським військовим свій досвід. Там він одружився і жив у будинку в Маріуполі, який до вторгнення знаходився всього за 15 км від лінії розмежування.
"Шон насолоджувався українським способом життя і вважав Україну своїм названим домом впродовж останніх чотирьох років. За цей час він зустрів свою дружину — українку, яка займалася гуманітарними потребами країни", – розповіли близькі Піннера BBC.
Контракт Піннера із ЗСУ мав закінчитися наприкінці 2022 року, і, за словами його родини, він планував зайнятися гуманітарною діяльністю в країні. Коли Росія напала на Україну, він разом з іншими військовими чинив опір окупантам в Маріуполі, перш ніж потрапити в полон.
Побратим Шона розповів Суспільному, що обидва британці жили в Україні та служили в українських військах ще до вторгнення Росії: "Важко коментувати таку жахливу ситуацію. Шон одружений з українкою, а Ейден заручений з українкою. Я служив із Шоном, знаю його з моїх 18 років. Уряд Британії, я впевнений, буде вести переговори з Україною щодо обміну полоненими. А родина, я впевнений, буде молитися за те, щоб вони безпечно повернулися".
Його родичі також писали, що Шон "пішов в українську морську піхоту, як гордий член свого підрозділу", і що "він не доброволець і не найманець, а офіційно служить в українській армії відповідно до українського законодавства".
Брагім Саадун
Брагім народився у 2000 році в Марокко. Друг Брагіма Ілля Зубрев розповів Суспільному, що до України Саадун приїхав на навчання. У 2019 році вступив на факультет аерокосмічних систем в КПІ, але вже у 2021 році підписав контракт зі Збройними силами України. Брагім має сім'ю в Марокко, знає 5 мов: арабську, французьку, російську та англійську, та цікавиться всім, що пов'язано з військовою тематикою.
"Він вивчав дрони, аерокосмічний у нього був інтерес, зброю. Він завжди одягався в камуфляжний одяг. У нього це від батька пішло, мені здається, бо в нього батько в Марокко воєначальник, якщо я не помиляюся. І мені здається, він, як спадкоємець цієї сфери, це в нього як робота для душі, я б так сказав, вступив до ЗСУ", — розповів він.
Зубрев розповів, що Брагіму "стали дуже рідні ідеї українського народу, тому що в нього з'явилося дуже багато друзів з Києва". Саме тому, за словами друга, він вирішив приєднатися до лав ЗСУ ще до повномасштабної війни з Росією.
"Мені здається, що він шукав нове майбутнє, нове життя, бо в Марокко у нього не дуже гарні стосунки зі своєю сім'єю. І він якось хотів втекти від цього, і знайти якесь нове життя. Йому хотілося якось все розпочати з чистого листа. Університет він покинув, щоб якось одразу діяти в житті, у нього не було роботи, яка б його цікавила, окрім як носити форму та служити. Він мені написав 22-го лютого "Ілля, все буде добре", що вони будуть знаходитися на Сході України, і будуть там тривати бойові дії. І через два дні почалося повномасштабне вторгнення".
Друг розповів, що Брагім періодично виходив на зв'язок, його повідомлення були короткі, але дуже інформативні.
"Він ще мені в квітні написав, що вони не здаються, що борються, він тоді був на Сході, потім його перемістили до Маріуполя. У нього перші повідомлення були 7-го квітня, те що вони оточені. І потім вже 22-го квітня були його останні повідомлення, що вони не будуть здаватися. Також мені писали його друзі, що він їм писав. Він їм писав, що вони зосереджені лише на тому, щоб дійсно боротися. Він вже не встиг мені написати, що його спіймали. Після його останнього повідомлення через місяць я вже побачив в російських ЗМІ повідомлення, що він у полоні".
Ілля розповів, що з ним зв'язувалася сестра Брагіма і дізнавалася, чи можна якось допомогти.
"Ми сказали, що будемо розбиратися, робити щось з цим, але важкість у тому, що він не є громадянином України, і наша країна не може ніяк вплинути на його визволення. Це вже якось Королівство Марокко повинне домовлятися, тому дуже прикро, що він не є нашим", — говорить Ілля.
Він наголосив, що наразі план дій полягає в тому, щоб максимально висвітлити цю ситуацію та достукатися до ЗМІ, до президента, "до будь-кого, хто зміг би якось допомогти з цим".
"У нас була ідея, що ми десь в Одесі влітку, ми хотіли цим літом поїхати в Одесу, просто лежати на пляжі та якось кайфувати від того, що ось ми разом. І в нас була завжди ідея жити сьогоднішнім днем, навіть коли я питав його "Брайан, ти їдеш на війну", він мені казав, що він не боїться смерті, що він буде знати, що він прожив хороше життя, і він жив сьогоднішнім днем".
Читайте також
"Ми розуміли, що можемо навіть не долетіти" — боєць "Азову" про те, як проривались у Маріуполь
"Умови задовільні, але їжа та вода потребують покращення" — дружина полоненого командира "Азову"
Підписуйтесь на розсилку Суспільного — головні новини та тексти тижня в одному листі.
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
