"Вибити росіян із Сєвєродонецька — можливо, але це не має великого стратегічного значення". Бліцінтерв'ю з Гайдаєм

"Вибити росіян із Сєвєродонецька — можливо, але це не має великого стратегічного значення". Бліцінтерв'ю з Гайдаєм

Важливо
"Вибити росіян із Сєвєродонецька — можливо, але це не має великого стратегічного значення". Бліцінтерв'ю з Гайдаєм
Голова Луганської військово-цивільної адміністрації Сергій Гайдай, фото: Андрій Баштовий

Російська армія спрямувала основні зусилля на взяття під контроль Сєвєродонецька, обласного центру Луганської області, та минулого тижня змогла захопити більшу частину міста. Втім в останні дні ЗСУ провели успішні контратаки та відтіснили росіян, через що обстріли міста лише посилились. Що відбувається у Сєвєродонецьку та сусідньому Лисичанську — у бліцінтерв'ю з головою Луганської ОВА Сергієм Гайдаєм.

Яка оперативна ситуація у Сєвєродонецьку на ранок 5 червня?

Важка ситуація залишається. Генерал Дворніков, це генерал російської армії, який замінив Герасименка, отримав вказівку або захопити Сєвєродонецьк, або перерізати трасу Лисичанськ-Бахмут до 10 червня. За останні дні нашим захисникам вдалось все ж таки посунути росіян в Сєвєродонецьку, відтак місто поділене на дві частини, але навпіл, не так, як було раніше, водночас і кількість обстрілів зросла. Вони знищують всю територію, яка контролюється українцями. Повністю.

Ви говорите про контроль ЗСУ над близько половиною міста, чи може Україна відбити місто повністю?

Тут військове командування має приймати рішення, тому що вибити росіян із Сєвєродонецька — можливо. Це завдання нам під силу. Єдине — а який буде наступний крок? Вони відійдуть і з важкої артилерії з авіацією знищать все. У стратегічному плані місто Сєвєродонецьк не має величезного значення. У цьому плані має значення Лисичанськ, який розташований вище та вигідніше, себто панівні висоти. Але в політичному плані Сєвєродонецьк — це обласний центр. Його відбиття підніме наш моральний дух, достатньо потужно, а росіян — деморалізує після того, як вони заявляли, що повністю його контролюють. А як вони контролюють місто, де точаться бої? Тільки позавчора взяли шістьох полонених. Що ж це за контроль такий? Ми ж розуміємо, що вони просто брешуть.

Скільки цивільних залишилось у Сєвєродонецьку? Чи є інформація, скількох могли вивезти на окуповані території?

Немає поки що інформації, що когось вивозили, тому що зараз йде активна фаза бойових дій, неможливо з кимось поспілкуватись і отримати інформацію. На той час, коли бої почались вже безпосередньо у місті, залишалось десь 15 000 людей. Це ті люди, які переважно не хотіли виїжджати. Звісно, є певна частина, яка сиділа в укриттях і нікуди не виходила. Можливо, і хотіли виїхати, але не було зв'язку. Але таких людей мало, бо протягом трьох місяців ми з усіх можливих майданчиків наголошували, що потрібно все ж таки евакуйовуватись. І в бомбосховищах “Азота” перебуває приблизно 500 людей, зокрема 36 дітей, які навідріз відмовляються евакуйовуватись. Це не таке місто підземне, як під “Азовсталлю”, це просто приміщення, але з потужними бомбосховищами. Як тільки люди виходять нагору, це вже небезпечно. Були випадки, коли виходили спробувати зв'язок зловити чи приготувати їжу на вулиці і діставали поранення.

Чи триває евакуація з Лисичанська?

На жаль, такої евакуації як раніше, вже немає. Ми збираємо по 10-20 людей і тихенько їх вивозимо, не анонсуємо. По факту, ввечері повідомляємо, що нам вдалось вивезти таку кількість людей. Ще намагаються відчайдушні волонтери допомагати, вивозять по 4-5-7 людей, іноді — навіть двох.

Сьогодні вночі повністю зруйновали наш гуманітарний центр у Лисичанську, туди більше 30 “прильотів” було. Тобто вони цілеспрямовано гатили по гуманітарному центру. Повністю зруйнована радянська будівля. Слава Богу, що люди були в укриттях, але центру гуманітарного вже немає. Зараз будемо шукати нове приміщення. Тому ми і не говоримо про це все, але тихенько евакуація проходить.

Яка гуманітарна ситуація в Лисичанську?

Важка. У Лисичанську та сусідніх селах залишається до 20 тисяч людей. Кожного дня ми возимо вантажівками гуманітарні набори. Кожного дня, ми не зупиняємось. Але один автомобіль може привезти близько 900 наборів. Це набір на одну людину, його вистачає до тижня. Зараз відремонтували ще одну машину, і вже два автомобілі їздять. Тобто, за раз ми привозимо півтори тисячі наборів. У місті 15 000 людей, а ми можемо привезти у десять разів менше наборів. Води у Лисичанську немає. Тільки ДСНС і працівники комунального підприємства можуть проїхатись і наповнити баки, які ми поставили.

Я би дуже хотів, щоб у нас дві машини робили по два заходи. Тоді ми би привозили три тисячі наборів, а може й чотири. Але не виходить по часу, бо траса Лисичанськ-Бахмут повністю прострілюється, тому підвозимо об'їзною дорогою, набагато гіршою та довшою.

Щодо траси Лисичанськ-Бахмут, вона взагалі не використовується, так?

Ні, ми її не використовуємо, бо це на 99% означає потрапити під обстріл, втратити людей, вантажі і машини. Ми дуже переймаємось, щоб машини вціліли, бо зараз вантажівка — на вагу золота.

Читайте також

"Ми розуміли, що можемо навіть не долетіти" — боєць "Азову" про те, як проривались у Маріуполь

"Рускій мир" звільнив її від майбутнього" — історії дітей, які загинули під час війни

Прийшли і сказали, що магазини їхні: у Херсоні російські військові захопили "Епіцентри"

"Поранення, перев’язки, новини, потім знову поранення, перев’язки, новини" — історія лікаря "Охматдиту"

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди