Не хочуть асоціювати себе з росіянами: історії одеситів, які перейшли на українську після повномасштабної війни

Не хочуть асоціювати себе з росіянами: історії одеситів, які перейшли на українську після повномасштабної війни

Ексклюзивно

Початок повномасштабного вторгнення став для деяких українців стимулом перейти на державну мову та перестати споживати російський контент.

Суспільне зібрало історії одеситів, які з початком війни почали переходити на українську та дізналося, чому російськомовним буває важко змінити мову спілкування попри зусилля.

"Щодня Росія знищує наші міста, несе смерть, біль та страждання. Інакше висловлюючись – несе нам "русскій мір". Не хочу бути частиною цього "міра". Максим Черніга, 34 роки

Одесити, які після війни почали говорити українською
Максим Черніга

Максим до 2014 року жив на Донеччині у стовідсотково російськомовному оточенні. На українську він перейшов частково в побутовому та повністю в робочому середовищі.

Його перехід на українську змотивувало російське знищення українців, історії та культури. До війни він не зважав на мову, якою отримував контент, проте наразі відмовився від російського:

"Завжди було бажання отримувати цікаву та якісну інформацію (кіно, літературу тощо) будь-якою зрозумілою мені мовою. Якщо цією мовою була українська – добре. Війна просто різко змінила мовні пріоритети".

Він вважає, що говорити українською необхідно, адже це відокремлює нас від росіян:

"Це мінімальне, що можна зробити, не потребує жодних зусиль. Щодня Росія знищує наші міста, несе смерть, біль та страждання. Інакше висловлюючись – несе нам "русскій мір". Не хочу бути частиною цього "міра".

"На українську важливо переходити, бо це дає можливість повністю відокремитись від російської культури, яка часто зневажає інші національності, зокрема українців". Катерина Нестерова, 24 роки

Одесити перейшли на українську після вторгнення росії
Катерина Нестерова

Катерина народилася в Одесі та провела тут все життя. Її батьки російськомовні, предмети в її школі теж викладали російською.

"Після 24 лютого зрозуміла, що хочу якомога більше відокремитись від російської культури. Десь на третій день війни вирішила перейти на українську мову в листуванні. Це допомогло скоріше згадувати слова і формувати думку під час розмови з кимось. В магазинах, кафе та в таксі розмовляю тепер тільки українською".

До початку повномасштабного вторгнення спроб перейти на українську мову дівчина не робила, проте влаштовувала з друзями вечори, де вони розмовляли українською. Більшість знайомих на такий її перехід не відреагували, але деякі підтримали, частина з них перейшли на українську в листуванні.

"На українську важливо переходити, бо це дає можливість повністю відокремитись від російської культури, яка часто зневажає інші національності, зокрема українців.Також зростання аудиторії, яка сприймає лише українськомовний контент дасть поштовх для наших митців творити, а для іноземних компаній адаптувати свої роботи для українців. Мені, як геймерці, все ще не подобається, що дуже мало ігор має український переклад, а ще менше ігор озвучено українською", – розповіла Катя.

"Я просто прокинувся і зрозумів, що я не хочу розмовляти російською мовою". Олександр Забіяко, 33 роки

Одесити, які перейшли на українську після повномасштабного вторгнення
Олександр Забіяко

Олександр весь час жив у російськомовному оточенні та говорив російською. Більшу частину життя він провів у Запоріжжі, потім жив у Києві, а останні шість років в Одесі. Повномасштабне вторгнення на територію України стало для нього останньою краплею:

"Після вторгнення це просто була остання крапля, я просто прокинувся і зрозумів, що я не хочу розмовляти російською мовою. І чхати мені на оточення, на місто та як там люди спілкуються. Якщо вони мене не розуміють, то це не мої проблеми, це їхні проблеми. І я просто почав розмовляти українською мовою так, як виходило. Виходило погано, відверто погано. Зараз виходить трохи краще, але є що поліпшувати".

Для того, щоб краще опанувати українську мову, Олександр почав займатися на курсах, адже вважає, що робити справу треба або якісно, або ніяк:

"Я виступаю перед аудиторією і мені здається, що якщо я вже спілкуюся, то я маю це робити нормально і щоб ні у кого ніяких питань не було".

Наразі Олександр відчуває, що його оточення змінюється і частина знайомих прагне переходити на українську мову.

"У цілому після 2014 року відбулись якісь зміни у країні й почалась з'являтися якась самоідентифікація. Стало зрозуміло, що ми не росіяни, ми українці й було не дуже розуміло, чого ми спілкуємося російською мовою. Але звички це така штука досить потужна і якось такого сильного тригера, що ось прям зовсім перемкнуло вісім років, так і не сталося", – вважає чоловік.

За його словами, говорити українською в Україні потрібно. І місця для якоїсь іншої мови тут він не бачить:

"Я не приховую, що я там спілкувався російською і я пишаюся тим, що я знаю не одну мову, а вільно спілкуюся трьома. Я не розумію, як можна жити в Україні та говорити якоюсь іншою мовою. Наразі для мене це незрозуміло. Я нікого не засуджую. В мене дружина розмовляє російською, дитина напівфабрикат – наполовину російська, наполовину українська, нічого. Це має бути персональний вибір. Але, як на мене, то єдиний правильний шлях розвитку країни та людей як особистостей, які живуть у ці країні – це українська мова".

"Тоді навіть у Львові люди переходили на російську, аби продемонструвати, що мовного притиснення немає". Анна Бойченко

Одесити почали говорити українською
Анна Бойченко

Батьки Анни родом з Росії. Жінка жила та вчилася у воєнному містечку, де українську викладали факультативно. Вперше гарну українську вона почула в університеті.

"Тоді не замислювалась, чи я українка в глибокому сенсі. І, як у багатьох, у 2014 це осмисленні прийшло. Це вже не перша моя спроба (перейти на українську – ред.), у 2015 я вже намагалася, але тоді було багато агресії й мені було складно. Зараз, якщо порівнювати, то простіше", – розповіла Анна.

Жінка починала переходити на українську письмово, зараз помічає, що багато людей починають відповідати їй українською, коли чують як вона говорить. Найважче Анні даються телефонні розмови або діалоги з малознайомими людьми, адже їм не поясниш, що ти тільки переходиш на українську та робиш помилки.

Зараз, за словами Анни, на українську реагують інакше: раніше це вважалося проявом політичної позиції, а наразі ж толерантності до людей проросійських поглядів більше немає. Хоча люди, коли чують українську, то питають у Анни, звідки вона приїхала.

"З 2015 багато що змінилося: обслуговування, телебачення – все українською, тож народ звикає і це вже не здається чимось дивним, незвичним. Тоді навіть у Львові люди переходили на російську, аби продемонструвати, що мовного притиснення немає. Пам'ятаю як мене це здивувало".

"Після того, як я відповідаю, що я все життя жив в Одесі й це просто мій моральний вибір – то в них такий погляд з осудом". Іван Погорєлов, 20 років

одесити перейшли на українську
Іван Погорєлов

Іван все життя ріс виключно в російськомовному оточенні, українську вчив лише в школі. Головною причиною, щоб повністю перейти на українську мову, стала смерть товариша, який був бійцем полку "Азов".

Хлопець багато разів намагався перейти на українську до вторгнення росіян, проте не відчував достатньо підтримки від оточення:

"Було доволі важко розмовляти українською мовою, коли абсолютно усі навколо тебе розмовляють російською. Все одно я практикував українську: якщо людина зверталася до мене українською, то я з радістю переходив на українську мову і, в принципі, брав участь у масових заходах та волонтерстві, я використовував українську мову тому, що там було середовище більш комфортне для мене".

Найбільшою проблемою під час переходу на українську вважає наявність русизмів, які застосовує мимоволі, коли не може підібрати аналог російського вислову.

Щодо знайомих, то всі реагують на перехід Івана на українську добре, хоча незнайомці дивуються, що одесит розмовляє українською:

"Але я іноді бачу, як до мене відносяться оточуючі в загальному сенсі цього слова: у магазині чи на зупинці якійсь – люди дивуються та деякі іноді питають про те, звідки я приїхав. Це найсмішніше. Після того, як я відповідаю, що я все життя жив в Одесі й це просто мій моральний вибір – то в них такий погляд з осудом".

"Я не хочу мати нічого спільного з людьми, які ґвалтують дітей, жінок, які вбивають найдорожче, що в мене є – це мої друзі, моя сім'я. Я принципово не хочу цього робити. Я не буду підтримувати те, що робить мені боляче", – додав Іван.

"Дуже важко переходити на українську, коли ти ніколи в житті нею не розмовляв". Ілля Зубенко, 29 років

одесити, які перейшли на українську мову
Ілля Зубенко

Ілля народився та виріс у місті Дніпро, де школа та оточення були російськомовними. На українську вирішив перейти, щоб не асоціювати себе з представниками Росії. Спілкуватися українською вдається вдома та з друзями.

Почати говорити українською раніше йому заважало виключно російськомовне оточення:

"Можливо, бажання й було, але моє оточення не сприяло цьому. Дуже важко переходити на українську, коли ти ніколи в житті нею не розмовляв і ти єдина людина, яка хоче розмовляти українською. Це дуже-дуже важко. Коли ти потрапляєш в українськомовний простір, то зробити цей перехід набагато легше".

"Перейти на українську мову, як би погано, вам здавалося, ви не говорите, це маст хев". Ліза Майська

Історії одеситів, які перейшли на українську після повномасштабної війни
Ліза Майська

Українська актриса, радіоведуча, магістр телемистецтв КНУКіМ та авторка курсу "Українська – це легко" Ліза Майська розповіла Суспільному, що російськомовним дійсно важко опанувати українську, адже під час вимови російською та українською працюють різні групи м'язів. Навіть ті, хто старанно виконує всі вправи, мають проблеми із вимовою звуків:

"Під час роботи в групі були нюанси з тим, щоб зрозуміти, як формуються звуки саме українською. Здавалося б російська й українська мови такі схожі, але у вимові є серйозна різниця".

Більшість учнів Лізи – одесити. Опанувати українську вирішили люди різних професій: викладачі, публічні люди, звернувся фармацевт з Донецька, який переїхав на захід і хоче говорити красивою українською, дуже багато айтішників, є вокалістка та танцюристка.

"Є ті, хто просто не хоче, щоб їх ототожнювали з росіянами. Ніде й ніколи. Такий прямо страх і соромно говорити російською. Є ті, хто настільки пишається, що він українець. Ще є люди, які досить непогано говорять українською, але мають претензії до себе, що вони говорять недостатньо красиво і їм не вистачає словникового запасу", – розповіла актриса.

Тим, хто хоче перейти на українську, Ліза радить слухати та співати пісні українською, слухати українських телеведучих, у яких добре поставлена дикція, наприклад, Наталію Мосейчук, Аллу Мазур та Марічку Падалко, і повторювати звуки, які вони вимовляють:

"Перейти на українську мову, як би погано, вам здавалося, ви не говорите, це маст хев, слухати серіали, фільми українською мовою. Дивитися можете, якою хочете, але включаєте собі фоном українську мову. У нас шикарно дублюють кіно. Навіть краще, ніж росіяни".

Ліза ствердужє, що мозок буде звикати до звуків української, якщо активно слухати фільми та серіали українською. Якщо ж робити спецальні вправи, то звикатимуть м'язи.

"Маленькі діти починають говорити мовою так, як вони чують. Тому чим більше ви будете слухати хорошу українську мову, тим краще ви самі заговорите українською", – розповіла вона.

Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди