"Чекаємо з перемогою". Інтерв'ю з дружиною бійця ТРО Рівненщини Наталією Утюж

"Чекаємо з перемогою". Інтерв'ю з дружиною бійця ТРО Рівненщини Наталією Утюж

"Чекаємо з перемогою". Інтерв'ю з дружиною бійця ТРО Рівненщини Наталією Утюж
Дружина бійця тероборони Наталія Утюж/Фото: Суспільне Рівне

Її чоловік після 24 лютого пішов до військкомату добровільно і вступив до лав тероборони. Наталія Утюж зрозуміла його вибір та підтримала. Суспільне продовжує цикл історій, присвячених дружинам військовослужбовців ТРО Рівненщини. Героїня другого інтерв'ю — Наталія Утюж.

Як для вас почалася ця війна? Що відбувалося вдома? Що ви відчували і як це було?

— 24 лютого десь близько 7:00 ми ще спали. Подзвонила мені кума і сказала: "Війна почалася". Я з просоння в шоці. Включили телевізор, там відразу новини, цей єдиний марафон. Як і всі не від вибухів проснулись, але було страшно. Після цього ці три дні ми читали новини, а потім чоловік поспілкувався зі своїми побратимами, з якими він служив в армії, і пішов у військкомат. Мій чоловік служив у військово-морських силах, в роті почесної варти, звання у нього — старший матрос. Служив з 2017 року.

Як ви до цього поставилися? Чи було у вас обговорення цього рішення?

— Ми про це говорили і я поставилась з розумінням, бо хтось має захищати нашу країну і сім’ю. Ми поговорили про це, він поспілкувався з друзями і вони пішли, але у нас в сім’ї це також обговорювалось. Я підтримую цілком і повністю, чекаємо, коли не тільки він, а всі тати зможуть повернутися додому.

Як часто з ним спілкуєтеся? Що він розповідає про побут? Як в них відбуваються тренування? Як йде служба?

— Спілкуємось ми часто, кожного дня по декілька разів. Він телефоном і з сином може поговорити, і зі мною, розказуємо йому про наш побут. Він нам не розповідає майже нічого. Він там працює. Такого, щоб по військовій темі, він нам не розповідає. Стосовно харчування — "я іду снідати, я іду обідати". Каже, що харчується нормально, гарно годують. Показував, де вони сплять, здається, теж нормально. Спілкується щиро, розповідає не всю правду, але частинку якусь ми знаємо.

Як живете ви? Як реагуєте на сигнали тривоги після трьох місяців війни?

— Спочатку, в перші дні, ми на сигнали тривоги реагували дуже сильно, дуже тривожно. Мене тут всі заспокоювали. Навіть спочатку вибігали надвір або ховались у льох. Я в перші дні побула тут, потім поїхала до своєї мами, там була моя сестра з дітьми, у неї чоловік теж військовослужбовець, служить. Потім ми вирішили провідати бабу з дідом. Біля них знаходиться телевежа і саме на тих вихідних прилетіло в телевежу. Це було о 5:00, ми дуже злякалися, вийшли надвір, тривога закінчилась, ми зайшли в хату, страх був ще більший. І ми вирішили повернутись в місто. З плином часу простіше стали реагувати на тривоги. Вже можемо вийти просто в коридор між двома стінами.

Коли відбувся цей авіаудар, чи телефонували чоловіку?

— Після авіаудару по телевежі мені одразу почали всі телефонувати: і чоловік, і мама, і сестра. Перше питання було, чи ми живі, бо був такий звук у вікні, ніби це у нас скло сиплеться. Потім обдивилися всі вікна, всі вікна були цілі, але лише одна шибка на кухні розбилася.

Як оцінюєте цей крок піти служити після трьох місяців війни?

— Ми мого чоловіка цілком підтримуємо. Звісно, ми за нього дуже переживаємо, бо це війна, і невідомо, як складуться обставини. Але ми чекаємо нашої перемоги і чекаємо його додому.

Що б ви хотіли сказати чоловіку та іншим, які захищають нашу державу?

— Ми дуже всіх чекаємо додому. Вся Україна чекає нашої перемоги, і щоб нарешті всі чоловіки і брати повернулися додому живими і здоровими.

Читати також

  • "Чекаємо з перемогою". Інтерв'ю з дружиною бійця тероборони Рівненщини Світланою Пітик

Читайте нас у Telegram: екстрені новини та щоденні підсумки

Підписуйтесь на рівненське Суспільне у Viber

Долучайтесь до нас в Instagram

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди