"Не міг спати, мав допомогти Харкову": житель села розповів, як чинив спротив окупантам

"Не міг спати, мав допомогти Харкову": житель села розповів, як чинив спротив окупантам

"Не міг спати, мав допомогти Харкову": житель села розповів, як чинив спротив окупантам
Василь чинив спротив російським окупантам у своєму селі, травень 2022 року. Фото: Суспільне Харків

Понад два місяці окупації 63-річний житель села у напрямку Старого Салтова чинив спротив російським військовим: крав їхні боєприпаси, документи, позбавляв можливості заправляти техніку. В один з днів підірвався на міні та втратив ногу.

Боєприпаси, акумулятори, документи

Від початку окупації села наприкінці лютого Василь бачив велику кількість російської техніки, розстріляні цивільні автівки, тіла мирних жителів. У його селі стояли російські машини: БМП, БТР, "Урали". У Харкові живе син Василя.

"Вони бух-бух-бух, і день, і ніч. А там же Харків, знаю ж, що по Харкову стріляють. Тут не знаю, що робити, не можу себе знайти, як допомогти харків'янам. Ні спати, нічого не можу. Пішов я гуляти, так сказати", — каже Василь.

Разом зі своєю собакою Мальвою він знайшов ящики з боєприпасами біля однієї з російських військових машин.

"А ящики у них величезні: метр з чимось на 80 см. Один снаряд поміщається у цей ящик, бо цей снаряд складається з трьох частин, а самої голівки не було", — згадує чоловік.

У минулому Василь — десантник повітряно-десантних військ. Коли знайшов боєголовки, почав складати у брезентовий рюкзак, який лежав поруч. Усього назбирав 48 штук. Рюкзак був заважкий. Василь знайшов спальний мішок й звантажив боєприпаси у нього. Бачив, як літає дрон, від якого вдалося сховатися. Боєприпаси відніс до вбиральні.

"А в туалеті відро стоїть. Я те відро дістав, там дірка. І я підіймаю частинами, тому що цей рюкзак підняти не можу. Частинами пересипав. Я їх туди висипав, відро на місце поставив, замаскував", — розповідає чоловік.

Каже, зробив усе "по-господарськи", чекав, "поки наші прийдуть".

Наступною ходкою виніс документи окупантів та сховав їх в туалеті на одній з дач. "На полювання" ходив через день, під обстрілами: "Думаєте, за один день усе зробиш? Це скільки, це я вам тільки за одну машину розповів. Боявся, що дрон мене піймає. А дрон піймає, значить, все — попався".

"Крав боєприпаси, які летіли на Харків": історія спротиву російським окупантам
Василь чинив спротив російським окупантам у своєму селі, травень 2022 року. Фото: Суспільне Харків

Плани, як завадити російським загарбникам, розробляв вночі.

"Вночі лежиш, думаєш, не спиш. Воно ж бахкає, і серце болить за Харків. За сина, за всіх нас. Потім придумав: зняти акумулятори! Почав красти. Затягнув їх у посадку, сховав. По оранці, по снігу — кожен з акумуляторів кілограм по 50. Мені вистачило сил дотягнути їх, ледь дійшов додому", — згадує чоловік.

Після цього почав думати, як знерухомити БМП. Вирішив, що найкраще буде пошкодити шланг, через який заправляють техніку.

"При мені під'їхав танк, заправився соляркою. Я думаю, щось з цим шлангом треба зробити. Порізати його чи що", — говорить житель села.

План спрацював: "Під'їжджають БМП — заправитися не можуть. Під'їжджає танк. Ну, думаю, слава Богу. Хоч щось у житті треба зробити добре".

Міна та собака Мальва

Дружина Наталія розповідає, що свою підпільну діяльність чоловік тримав у таємниці.

"Але я відчувала, що він йшов не просто гуляти", — каже жінка.

Згадує, як під час одного з обстрілів повилітали вікна на веранді.

"І хвилин через 15 чую сильний вибух. Подумала, що просто обстріл. Вийшла з погреба й бачу, що собака біжить — плаче. Й уся в крові прибігає. Тут я зрозуміла, що щось трапилося. Мальва одразу забігла й лягла біля ліжка чоловіка. Вона сама була налякана, у шоку, й після цього два дні нічого не їла й не виходила на вулицю навіть. Просто лежала біля його ліжка і все", — згадує Наталія.

У той день чоловік пішов у поле перевірити, чи забрали тіла загиблих українських військових, розповідає його син Андрій.

"Собака щось унюхала й втекла. Батько зробив крок уперед біля цих солдатів й наступив на міну", — говорить чоловік.

"Крав боєприпаси, які летіли на Харків": історія спротиву російським окупантам
Василь підірвався на міні у своєму селі, травень 2022 року. Фото: Суспільне Харків

Після вибуху допомагала батьку його собака Мальва.

"Він у мене десантник, не розгубився. Мальва плаче біля нього, він зняв повідець, одразу перетягнув ногу, впав на четвереньки, а Мальва допомагала йому пробиратися до траси. Щоб не підірватися, йшов по колії, де їздили танки. Відправив її, сказав йти додому охороняти маму. Й Мальва не хотіла, плакала стояла, розповідав тато, й побігла до мами. А тато поповз до траси", — переповідає Андрій.

"Я промацував усю дорогу вручну тільки, щоб добратися до асфальту", — згадує чоловік.

Пораненого підібрали українські військові й наклали ще один джгут, після чого доправили у лікарню до Харкова.

"З пошкодженням судин такого діаметра втрачається велика кількість крові. Це життєзагрозлива однозначно ситуація. Можливо, тільки через те, що це була якраз мінно-вибухова травма, опіком зупинилась кровотеча. І значної крововтрати у пацієнта не було", — розповів завідувач відділення лікарні, де перебуває Василь.

Родина пишається вчинками чоловіка. "Роззброював, як міг. Крав боєприпаси по темноті, які летіли на Харків. Передавав українським військовим", — каже син Василя.

"Хто, якщо не він. Хтось же має бути, допомагати нашій армії. Я розумію, що це страшно. Але, так, я пишаюся ним", — говорить дружина Наталія.

Читайте також

Полонений військовий РФ розповів про обстріли Харкова з танків та артилерії

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди