"Відтісняємо метр за метром": як тероборона звільняє села біля Старого Салтова на Харківщині

"Відтісняємо метр за метром": як тероборона звільняє села біля Старого Салтова на Харківщині

"Відтісняємо метр за метром": як тероборона звільняє села біля Старого Салтова на Харківщині
Суспільне Харків

Рушаємо у колоні з трьох авто: колесо в колесо, дистанція — 40 метрів. Вікна відкриті, щоб чути прильоти. Не зупинятися, не скидати швидкість. Увесь час триматися за ручку дверей: якщо машину попереду підірвуть або почнеться обстріл — бити по гальмах, вивалюватися з салону, втискатися якомога сильніше в землю. Відповзати до кювету або хоча б під бордюр — хоч якесь, але укриття, інструктує командир 127-ї бригади Сил територіальної оборони Романом Грищенко.

"Дядя Рома"

На бронежилеті у полковника та ветерана АТО нашивка: "Дядя Рома". Два роки тому — голова Сумської обласної державної адміністрації. До того — військовий прокурор: проходив службу у дванадцяти гарнізонах по всій країні. Чотири з них, поміж яких і харківський — очолював. Розголошувати нинішню кількість підлеглих заборонено: Грищенко керує усіма підрозділами Сил територіальної оборони Харкова.

славон
Околиці Старого Салтова після звільнення. Травень 2022 року. Фото: В'ячеслав Мавричев/Суспільне

У цей день "Дядя Рома" об’їжджає позиції під Старим Салтовом. Селище звільнили менше тижня тому. Окупантів змусили тікати на східний берег Печенізського водосховища.

"Успіхи будуть тоді, коли ми їх викинемо за кордон. Тоді вже будемо говорити про успіхи. Але населені пункти у нас звільняються. Відкидаємо ворога", — говорить Грищенко.

"Метр за метром відтісняємо"

Час від часу чутно залпи та гуркіт вибухів — це артилерія окупантів. Переважно гатять зі стволів калібру 152 мм. Без зупину б’ють по селах на західному березі, щоб не дати українським бійцям просуватися далі. Саме тому, каже "Дядя Рома", останній тиждень і стало менше прилітати по Харкову: через наступ тероборонівців в окупантів немає часу та сил, щоб наводитися ще й по самому місту.

"Загроза ракетних ударів залишається, загроза реактивних ударів, реактивної артилерії також залишається. На сьогодні ствольна артилерія до міста у нас не дістає. Через те, що ми їх відтісняємо кожного дня. Метр за метром ми відтісняємо ворога для того, щоб мирне населення у Харкові мало можливість жити спокійно. Умовно спокійно. І могло займатися своїми повсякденними справами," — говорить полковник. І з посмішкою додає: "Перш за все, ходити на роботу і сплачувати податки".

П’ять хвилин на огляд

Проїжджаємо одне з кинутих укріплень росіян: бліндажі, лабіринт окопів, мішки з піском. Поруч стоять розстріляні "Жигулі" з тавром "Z" на дверцятах та капоті — машину окупанти відібрали у когось з місцевих. Уздовж траси завмерли ще кілька згорілих бронетранспортерів та позашляховиків. Жодних зупинок, не скидаючи швидкості — проносимося повз, виїжджаємо зі Старого Салтова далі на північ.

славон
Околиці Старого Салтова після звільнення. Травень 2022 року. Фото: В'ячеслав Мавричев/Суспільне

Йти крок у крок за офіцером. Не сходити з дороги чи стежки у траву — там ще можуть бути нерозірвані снаряди, міни чи розтяжки. На огляд місця не більше п’яти хвилин, говорить командир 227-ї батальйону терооборони із позивним "Іспанець". Комбат у шоломі, з розгрузками, підсумками та без бронежилету. Каже, що зайві кілограми заважають швидко пересуватися. Робить два кроки від авто, різко зупиняється: "Стоп!". Секунд п’ять прислухається. І дає відмашку: "Ходімо".

Розстріляна колона

Тримаючись понад кущами підходимо до колони розстріляних цивільних авто. Дві машини вигоріли вщент. В однієї з них, схожої на позашляховик — розірвані рами кузова та моторного відсіку.

"В цю машину вдарила пушка. Її розірвало та знесло", — говорить "Іспанець".

Ще чотири машини прошиті кулями, поруч на землі — розкидані речі: жіночий одяг та білизна, дитячий візок та автокрісло, іграшковий динозавр, вивернуті гаманці та палетка.

"Те, що ми тут побачили — це дуже страшно, — зітхаючи, каже комбат. — Це наші мирні співгромадяни, які намагалися евакуюватися. На жаль, з дітьми. Та їх розстріляли з кулеметів".

славон
Околиці Старого Салтова після звільнення. Травень 2022 року. Фото: В'ячеслав Мавричев/Суспільне

славон
Околиці Старого Салтова після звільнення. Травень 2022 року. Фото: В'ячеслав Мавричев/Суспільне

"Вони так само згоріли, як горіли наші люди"

Російські окупанти розстріляли колону 4 травня. Виїхати з окупованого селища на підконтрольну Україні територію тоді намагалися 15 машин. Де поділися інші авто, слідчі нині встановлюють. Як і точну кількість вбитих та поранених. Поліцейським відомо щонайменше про чотирьох загиблих цивільних. Їх обгорілі тіла вже вилучили з машин. Серед них була і 13-річна Софія Раєцька, яку впізнали за кулоном.

"Ми знищили колону та піхоту. Вони так само згоріли, як горіли тут наші люди", — говорить "Іспанець" і командує швидко сідати по автівках.

Умовно безпечні п’ять хвилин — вичерпані.

За кілометр від розстріляної колони — випалена трава по обидва боки ґрунтовки. Понад лісосмугою стоїть вигоріла російська "мотолига". Посеред самої дороги — знищений тероборонівцями танк. Біля нього комбат із побратимами раніше записали відео.

"Ми постилися за вас, дорогі наші. Вибачте, що не захистили вас раніше, що ви загинули там. Але ми помстилися", — сказав тоді "Іспанець". Він підозрює, що саме з цієї машини окупанти і стріляли по колоні.

"Надсучасний" російський "Прорив" добили подарунком шведів

Танк Т-90 М "Прорив", одна з останніх російських розробок. "Ультрасучасний. Але горить, як і всі російські танки", — говорить "Дядя Рома".

славон
Околиці Старого Салтова після звільнення. Травень 2022 року. Фото: В'ячеслав Мавричев/Суспільне

За словами комбрига, спаленою машиною керували "біатлоністи" — учасники Міжнародних армійських ігор, аси з керування та точності стрільби з танків. Спершу про це розповіли місцеві, перед якими окупанти хизувалися своїми навичками. Згодом бригада підтвердила це і завдяки знайденим документам.

"Це найкращі танкісти у Російській Федерації. Тобто не просто екіпаж, а найбільш тренований екіпаж. Найкращі", — пояснює Грищенко.

"Але як ви бачите, РПГ та сила духу перемагають непереможне", — додає "Іспанець".

Комбат розповідає, "надсучасний" російський "Прорив" його бійці зупинили 50-річним радянським протитанковим гранатометом, а добили вже подарунком від шведських армійців.

"Бій почався вранці, перед цим був потужний артилерійській обстріл. І під ґвалт артилерійського обстрілу сюди зайшла колона з десяти одиниць бронетехніки. Бійці нашого батальйону розтяглися ударними групами з протитанковими засобами РПГ-7. Одна група зайшла в лісок. Друга — у посадку. Відстрілялися по ньому з тієї посадки першими — він повернув дуло. Вів вогонь по бійцях. У цей самий час з іншого боку був постріл — йому заклинило башту. І потім вже ззаду "Карл Густав" (ручний протитанковий гранатомет шведського виробництва — ред.) знищив його повністю", — продовжує "Іспанець".

Читайте також: Армія РФ зазнає невдач на Харківщині та перейшла до оборони — Генштаб

"Більш за всіх озброює Росія"

У тому бою тероборонівці вчергове розжилися технікою.

"Озброєння завжди хочеться більше. Дуже, як показує практика, нам допомагає озброєння протитанкове. Хотілося б, щоб держава допомагала з цим озброєнням більш інтенсивніше. Ми його застосовуємо виключно по конкретних цілях. Як бачите, результати є. Буде озброєння — буде їх ще більше", — каже "Дядя Рома".

Завдяки трофеям бригада, яка не мала на початку вторгнення жодного броньовика, вже перетворилася на механізовану, говорить полковник.

"Більше за всіх мене озброює Росія. Починаючи від МТ-ЛБ, закінчуючи танками, БТРами, БМП. Все, що ви бачили, до прикладу, це тимчасово стоїть у нас на озброєнні, тому що наш ворог не такий сміливий, як ми і не такий навчений, як ми. Він нам їх залишає для того, щоб ми більше інтенсивніше його знищували".

Кількість техніки комбриг не називає умисно: щоб ворог не знав, що його чекає у черговій лісосмузі.

Повернення українського прапору

Увесь час мати прикриття зі сходу: будинки вбережуть від снарядів, кущі — сховають від снайперів та корегувальників. Бачите воду — за нею ворог. Ці ділянки прострілюються, пролітати їх на максимальній швидкості, інструктує комбат. Машина летить крізь дощ. Він наче і робить нас невидимими для окупантів на тому березі, але й і заважає вчасно почути ворожі міномети та гармати. Не збавляючи швидкості залітаємо у село.

"Це Рубіжне. Власною персоною", — каже "Іспанець" комбригу.

Від звільнення села на той момент минуло пів доби. Комбат наказує не глушити двигуни: до крайніх позицій росіян метрів зо двісті. Над місцевою радою — щойно відпрасований український прапор.

"Вночі зайшли, зранку вже повісили", — зустрічає командування ротний із позивним "Ден".

"Чи був тут російський прапор? ", — питаємо.

"Місцеві кажуть, що (росіяни — ред.) зняли. І втекли, — відповідає тероборонівець. — Стрілковий бій був. І вони відійшли назад. Ми помітили тільки кілька машин. "Тигр" був і БТР виїжджав — він пішов у сторону лісу".

За два будинки від сільради бачимо людей. З-за хвіртки виглядає жінка. Те, що у Рубіжному знов майоріє синьо-жовтий стяг, дізнається від журналістів.

"Ще не бачила. Слава тобі Господи, що є!" — каже Галина Кіценко. І рушає до сільради переконатися на власні очі.

Дорогою розповідає: місцеві кілька разів зривали російський триколор. Через це окупантам довелося ставити розтяжки біля сільради. Блокпости вони облаштували на в’їздах до села, через Рубіжне від перших днів вторгнення ганяли свою броньовану техніку.

"Погано жилося, — каже Галина. — Продуктів немає, світла немає. Відрізані були".

Побачивши прапор, Кіценко сплескує руками: "Наш! Наш".

"Міна не вибирає ворога"

Звільнення села не гарантує безпеку місцевим. Заїжджати самостійно у такі селища після звільнення — заборонено. Евакуюватися самостійно теж:

"Допоки обласна військова адміністрація не дозволить, не можна цього робити. Мирне населення лишається по підвалах. Визволяємо, але… Тут треба зважати, що у них (російських військових ред.) немає нічого святого. Дуже багато вони мінують. Мінують цивільні об’єкти: будинки, дороги. Дуже багато у нас підривів мирного населення як раз саме на мінах окупантів. Допоки не буде розміновано, заїжджати не можна. Їм все одно — підірветься на цій міні дитина чи військовослужбовець, для них немає різниці. А міна не вибирає ворога", — говорить Роман Грищенко.

Переходити жити з укриттів до будинків комбриг теж не радить: після втечі росіяни завжди починають гатити по своїх старих укріпленнях та вираховувати позиції вже українських військових. Нині окупанти продовжують бити з усіх наявних стволів по Старому Салтову та інших звільнених селищах навколо.

"У нас серйозні плани"

Знов не зупинятися, їхати та паркуватися під прикриттям дерев: окупанти спостерігають з неба, говорить комбат. За даними розвідки, підняли "Орлан". В одному з укриттів українських військових чекаємо допоки не стихне черговий обстріл. На столі — мапа району. На ній лише одна позначка. Всі свої та ворожі позиції тероборонівці тримають у голові: переважна більшість бійців — місцеві.

"Дивіться, за "зеленкою" цією спостерігаємо, ДРГ тут працювала — ми це знаємо чітко", — звітує "Іспанець". Залишив 10 людей тут і декілька людей тут".

Репортаж зі звільнених Старого Салтова та Рубіжного на Харківщині
Околиці Старого Салтова після звільнення. Травень 2022 року. Фото: В'ячеслав Мавричев/Суспільне

Офіцери обговорюють подальші наступи. Серед учасників наради — тероборонівець, чий позивний просять не розкривати. У руках тримає планшет. Сам з Харкова, усе дитинство провів у селі неподалік Старого Салтова.

"Вони набираються у конкретній місцевості для конкретних завдань. Я та мій боєць, ось усю цю територію знаємо не на мапі. Він пройшов її пішки. Йому не треба дивитися на мапу, щоб щось дізнатися — він знає, як доїхати правильно, як зайти у спину ворогу. Це принцип комплектування наших сил, чим ми сильніші", — пояснює Грищенко.

Боєць з планшетом показує, якою стежкою зайти, щоб застати ворога зненацька. Якою просікою техніка пройде, а де застрягне. А ще каже, його дід похований у селі просто на кордоні. І він має прогнати з його могили окупантів.

"У нас дуже високий бойовий дух, повірте мені! Ви ж все бачили, чули. У нас серйозні плани", — каже "Дядя Рома", киваючи на мапу.

Читайте також

"Дулю тобі, а не П'ятихатки": жителі Руської Лозової розповідають про окупацію

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди