Завели курей, собаку та садять городи, які не оброблялись кілька років – в селі під Новгородом-Сіверським оселилась сім’я переселенців з Чернігова. Родина покинула обласний центр на 23-й день російського вторгнення. Напередодні цього, каже Микола Сичов, його старша дитина дивом не потрапила під російський обстріл, коли 14 людей загинули у черзі за хлібом. За мить до прильоту снарядів сусідка відправила хлопця з черги додому.
Приїхав Микола з дружиною та двома дітьми в стару батьківську хату всередині березня – з блокадного Чернігова. Хата в селі біля Новгорода-Сіверського. Чоловік збирався її продати, та не встиг:
"Слава Богові, що не продали цей будинок. Так би нікуди було їхати. А так ми приїхали в свій куточок, на свою батьківщину".
В хаті три роки ніхто не жив.
"Побачили, що тут багато роботи, треба привести все до ладу, щоб можна було з дітками жити. Все відсиріло, треба було прогрівати, вивітрювати. У будинку були миші", – каже Олена Сичова.
"Ой, застали ми тут все розвалене. Бур’ян у кожному дворі. Дерева не обрізані, виноград. Поступово за місяць я вправився з дружиною і сином. Дерева поприщеплювали. Яблучка зимові, а другий сорт прищепив – червоні", – розповідає Микола.
І взялися за городи. Грядками переважно займається Олена, дружина Миколи. Вона – чернігівка, все життя прожила в місті. Як і що садити підказує чоловік та дивиться в інтернеті.
Посадковим матеріалом і всім необхідним допомогли волонтери та сусіди.
"Хто картоплею, хто консервацією, хто речами, хто яйцями. Хто чим може", – говорить Владислав Сичов.
Окрім городів завели господарство – бройлерів.
"Це наше на перший час господарство. Вирішили маленьких завести, щоб потім можна було з м’ясом, з тушонкою поїхати. Сюди приїхали ні з чим, а треба поїхати хоч з чимось, бо, кажуть, рік буде голодний", – розповідає Олена.
За цей час в сім’ї відбулося поповнення – мамі Олені на день народження подарували собаку. Найбільше цьому зраділа найменша в сім’ї п’ятирічна Світланка.
В селі у дівчинки вже є друзі. Але вона сумує за своїми іграшками, які залишились в чернігівській квартирі.
Друзів у селі знайшов і тринадцятирічний Влад. Хлопець тут продовжує навчання дистанційно. Виконує завдання в зумі, а потім допомагає по господарству.
"Тут природа, річка – все є для відпочинку.Тут дуже добре. Гуляти можна, ну і допомагати батькам", – каже Владислав.
Восени збираються повертатися до Чернігова, щоб відвідувати школу і садочок. Тут, в селі школи немає. Сподіваються, що налагодиться з роботою.
Більше у відео:
Читайте також:
Чотири покоління в одній квартирі: до Прилук приїхала родина переселенців з Харківщини
