До трикімнатної квартири у Прилуках переїхали чотири покоління однієї родини переселенців з Харківщини. Загалом 12 чоловік, серед яких молодші члени родини місяць ховалися у бомбосховищі у Дергачах, а старші залишалися в Прудянці.
"З погреба вилізем, в 3-4 светрах, в куртці зимовій, в штанях, чоботях, шапці. Отак сядеш на дивані, почнуть бахкать, біжимо назад у погріб", — каже переселенка Наталія.
Наталія з донькою Любою, зятем Вадимом та онучками Даринкою, Емілією та Марійкою переїхала до Прилук на початку квітня. З ними й племінник з родиною. Роботи поки що не знайшли.
Днями внаслідок ракетного обстрілу у Прудянці згорів будинок Альони, старшої дочки Наталії. З Харкова, де працює волонтером, вона приїхала у Прилуки провідати доньку Марійку.
"Пакуємо адресні пакети, туди крупи, морква, буряк, і розвозимо. На північну Салтівку, на Дергачі на бункер, на Озереньки на бункер. По Харкову катаємось, кожен день під обстрілами катаємось", — розповідає переселенка Альона.
Лише наприкінці квітня Наталії вдалося перевезти батьків Віру та Івана до Прилук. Вони не хотіли виїжджати, адже вірили, що війна ось-ось закінчиться.
"Ми на городі. Кажу, бабусю, ну який город, стріляють же. І ми, коли їх забирали, вона каже — я не поїду, бо мені ще треба буряк сіяти", — зазначає переселенка Любов.
Родина називає війну найбільшим лихом, мріє повернутися додому та переконана, що Харківщина ніколи не стане російською.
Більше у відео:
Читайте також:
8 та 9 травня на Чернігівщині не проводитимуть масових заходів.
