Михайло Кучеров з Луганщини пройшов 17 кілометрів пішки з Рубіжного до Сєверодонецька під кулями та вибухами снарядів, щоб врятувати своє життя. Зараз чоловік живе у Кривому Розі, де має роботу та дах над головою. Свою історію Михайло розповів Суспільному.
18 березня, коли у Рубіжному почалася активна фаза боїв з російською армією, будинок Михайла опинився на лінії вогню. Чоловік говорить: вирішив виїхати, коли на його дах впав нерозірваний снаряд. До Сєверодонецька, найближчого міста, було 17 кілометрів. Туди Михайло дістався пішки.
“Подумав – дорогу знаю, не так вже й далеко. Вийшов о п’ятій ранку. Бачив, як неподалік розірвалося кілька снарядів. Потім з боку Лисичанська ще кілька снарядів прилетіло приблизно за сотню метрів від мене”, – пояснює Михайло Кучеров.
На шляху, каже Михайло, потрапив під обстріл.
“Стріляли з обох боків дороги. Я спробував махати білим рушником, але на це не звертали уваги та продовжували обстріл. Довелося впасти у вирву від вибуху. Почекав трохи, гадав, що буде далі. Підняв вгору сумку, а її знов обстріляли. Вирішив, що нічого не залишається, як стрімголов бігти якомога далі. Біг довго, дістався блокпостів ЗСУ – там вже було спокійніше”, – говорить він.
У такий спосіб дістався Сєвєродонецька, звідки його евакуювали.
Що тепер
У Кривому Розі, каже Михайло, знайомий допоміг йому знайти житло. Вирішив шукати роботу в охоронних структурах, адже у цій сфері працював до війни.
“Телефонував до охоронних структур, запитували звідки я, казав з Луганщини, після цього мені говорили – почекайте, ми вам перетелефонуємо. Так мені відповіли приблизно шість організацій, до яких звертався. Мене це трохи засмутило. Знайомий запропонував спробувати себе у сфері громадського харчування. Організація, до якої я звернувся, прийняла мене дуже добре, офіційно працевлаштували на наступний день, заробітна плата мене повністю влаштовує”, – говорить Михайло.
Марина Присяжнюк – власниця фірми, на яку влаштувався Михайло. Каже: нині на її підприємстві працює троє вимушених переселенців.
“Чоловік прийшов. Йому треба було допомогти. Максимально навчили того, що треба, щоб він почав працювати. Якщо держава компенсує витрати роботодавцю, які він витрачає на цю людину, то, мені здається, можна прийняти людину”, – говорить Марина Присяжнюк.
Михайло Кучеров каже: через російську агресію він вже вдруге покидає Рубіжне. Вперше виїхав з міста у 2014-ому, повернувся лише через чотири роки. Чи зможе повернутися зараз — не знає.
Читайте також
- Дніпропетровщина прийняла більш ніж 172 тисячі внутрішньо переміщених осіб
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
