"І на мене автоматом націлювались". Історія сім'ї з Херсона, яка евакуювалась на Буковину

"І на мене автоматом націлювались". Історія сім'ї з Херсона, яка евакуювалась на Буковину

"І на мене автоматом націлювались". Історія сім'ї з Херсона, яка евакуювалась на Буковину
Сім'я з Херсону у Чернівцях. Фото: Суспільне Буковина

Сім’я Мітюніних жила в Херсоні під російською окупацією понад місяць. Їм вдалось евакуюватись в Чернівецьку область. Тетяна та Василь разом з двома дітьми ховалися від обстрілів та російських військових у шкільному підвалі. Суспільне поспілкувалось з подружжям, їх історію публікуємо прямою мовою.

Василь та його двоє дітей у підвалі в Херсоні
Василь та його двоє дітей у підвалі в Херсоні. Фото з архіву Василя Мітюніна

Василь: О 6:40 я зібрався виходити за цигарками та почув вибух. Дружина ще сказала: "О, війна почалась", ми попосміхались одне одному, нібито цього не може бути. А потім вийшов і побачив чорний стовп диму над аеропортом, люди метушились.

З якогось дня містом почали їздити автомобілі з російською символікою, забирали людей з квартир. Якогось і на мене автоматом націлювались — наставили автомат і сказали: "Будь ласка, притримайте двері". Культурно, але при цьому прицілились.

Тетяна: У перший день, коли російські війська зайшли в місто, ми мали везти хворого батька до онкодиспансеру. Але того дня не їздили ні маршрутки, ні таксі, бо їздити містом не можна було — росіяни розстрілювали машини.

Ми змогли поїхати через тиждень, тоді батька помістили в лікарню. Але для нього було забагато втрачених днів — ще тиждень він полежав у лікарні та помер. Попрощатись ми змогли тільки біля моргу. Тіло тата забрали хлопці з ритуальної служби, ми не знаємо, де його поховали.

Дідусь, якого тиждень не могли довезти в лікарню
Дідусь, якого тиждень не могли довезти в лікарню. Фото з архіву Василя Мітюніна

Василь: Ми виходили з підвалу тільки коли стихало. Бігли додому, купались абияк і повертались. Я прибігав ставити картоплю варитись, тікав назад у підвал, а потім прибігав її забирати.

Ми спали на лавках, на матрацах. Носили з дому подушки, ковдри. З першого дня розуміли, що ми тут надовго. Я організував повністю переноски, світло, електрочайник. Навіть телевізор приніс, але через пів години у нас згасло телебачення.

Донечці подружжя пів року
Донечці подружжя пів року. Суспільне Буковина

Херсонці зникали з вулиць з 16:00. Тиша. Місто вимирало. Цін піднялись на все: цукор коштував 130 гривень, яйця — 70, маленька пачка дріжджів — 150 гривень.

Якось ми їхали на таксі. Коли таксист сказав, що по місту стоять блокпости, дружина попросила їх об’їхати. А він сказав: "Та що ви боїтеся? Вони класні хлопці. Під’їжджаю то на один блокпост, то на інший. Я навіть брав гуманітарку, у них хороша тушонка, даремно ви не берете".

Якось їхали на машині поблизу облради і якраз потрапили на "мітинг". Туди привезли підставних людей з Криму і знімали картинку, ніби херсонці росіянам дуже вдячні. А коли був справжній мітинг, стріляли й гранати кидати.

У Херсоні всі налаштовані проти "руського міра", ніхто їх не чекав, ніхто не чекає, не вітає. Херсон був і буде Україна. Ми виїхали, коли я ледве знайшов бензин. У дорозі перед нами пролетіли три бойові літаки зі зброєю в бік Миколаєва. Трішки проїхали, а вони вже повертались. Це було буквально на висоті 20 метрів від нашої машини. Дороги розбиті: їздиш то полем, то дорогою, об’їжджаєш техніку. Чия техніка теж невідомо – вона вся спалена.

Сім'я евакуювалась власним авто, коли змогла знайти бензин
Сім'я евакуювалась власним авто, коли змогла знайти бензин. Суспільне Буковина

Коли ми проїхали останній пост росіян, мали їхати вздовж каналу. Тут з автоматами вибігли хлопці, почали зупиняти машини. Я зупинився, у мене попросили паспорт, і я побачив на автоматі жовто-блакитні стрічки. Ми заплакали.

Через майже 14 годин ми приїхали в Одесу. Біля хостела був магазин, я зайшов, але нічого не купив, бо розгубився. Там було всього багато. Врешті ми знайшли прихисток в селі на Буковині, але продовжуємо шукати квартиру чи будинок.

Читайте нас у Telegram: головні новини Буковини

Станьте частиною Суспільне Буковина: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села. Пишіть нам на пошту редакції новин: [email protected]

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди