Історія Мультфільма Гагаріна: як айтівець-стендапер з Харкова знаходить себе у Рівному

Історія Мультфільма Гагаріна: як айтівець-стендапер з Харкова знаходить себе у Рівному

Ексклюзивно
Історія Мультфільма Гагаріна: як айтівець-стендапер з Харкова знаходить себе у Рівному
. Колаж: facebook Stand-Up West/instagram frizdee

Його творчий псевдонім — Мультфільм Гагарін, він працює айтівцем, захоплюється стендапом і тепер пробує свою творчість у новому місті. Попри здебільшого російськомовне середовище на малій батьківщині, чоловік кілька років тому принципово почав розмовляти українською і в публічному житті, і в побуті.

В'ячеславу — 34 роки. Понад місяць тому із родиною перебрались з Харкова до Рівного, причиною стали обстріли та загроза окупації військами РФ. За місяць чоловік встиг проаналізувати переваги і недоліки 250-тисячного міста та міста-мільйонника Харкова. Своїми враженнями він поділився із журналістами Суспільного. Прізвище чоловік просить не вказувати із міркувань безпеки родини, яка займається волонтерською діяльністю. Далі подаємо його розповідь.

Про переїзд до Рівного

Коли почалася війна, ми перебралися в передмістя Харкова: була загроза того, що ми можемо потрапити в оточення. Прийняли рішення від'їжджати, на той момент ще в нікуди, на захід України. Дорогою до Волинської області сталося так, що знайомі наших знайомих запропонували нам пожити на квартирі в Рівному тиждень. Ми тут трохи побули, обдивилися і вирішили, що далі рухатися ми поки не хочемо. Ми тут собі знайшли дуже швидко квартиру, зупинилися і почали знову вбудовуватися в соціальне життя.

Поки що з нами в Рівному не сталося нічого такого, що могло б нас засмутити. Є речі, яких, можливо, не вистачає, які є в місті-мільйоннику в мирний час. Не вистачає дозвілля після роботи, щоб мати вибір серед театрів і кінотеатрів. Не вистачає активного відпочинку. Але ми ще тут недовго, можливо, треба краще шукати. Але коли я намагався знайти для себе дозвілля якесь після роботи, то для мене наявність стендап-клубу у Рівному стало якимось подарунком від космосу. Не так часто в Харкові вдавалося сходити на стендап увечері, щоб почитати свій матеріал чи почути інших.

Історія Мультфільма Гагаріна: як айтівець-стендапер з Харкова знаходить себе у Рівному
Фото з Instagram В'ячеслава

Про стендап

Я на сцені з 19 років, але більше як письменник-організатор. Безпосередньо до самого стендапу я прийшов, коли в мене з'явилося багато вільного часу. Те, що раніше робив у компанії друзів — розганяв якісь жарти, я зрозумів, що це якось можна оформити і приєднатися до якоїсь стендап-спільноти й робити якісно.

Є в Рівному "Арка". Ми плануємо на п'ятницю, 28 квітня, на 18:00 формат на кшталт розгонів: зберуться 4-5 коміків і жартуватимуть про сьогодення, на якісь актуальні теми. А вхід — за благодійний внесок на Збройні сили України.

Читайте також: Розважають, щоб підтримати ЗСУ: у Рівному виступають стендапери

У Рівному я виступав один раз. Після того, як я вперше прийшов тут на стендап, я "відчитався", як мені здалося, я почув хороші відгуки про свій матеріал. І те, що мене попросили почитати ще раз, це доводить, що в мене виходить. Народ дуже тепло мене прийняв. Якщо порівняти Харків і Рівне, то аудиторія у Рівному дуже тепла і дуже добре сприймає жарти. Тим паче мій гумор — він такий чорнуватий.

В мене гостросоціальний гумор. Я намагаюся завжди знаходитися в рамках найбільш актуального контексту. Я жартую про речі, які зрозумілі іншим людям, це політика, є також речі, які пов'язані з урбаністикою.

Історія Мультфільма Гагаріна: як айтівець-стендапер з Харкова знаходить себе у Рівному
Фото з Instagram В'ячеслава

Про професійну реалізацію у Рівному

Я сам айтівець. Як тільки почав шукати роботу у Рівному, знайшов її за чотири дні. Умови, які мені надали, настільки хороші, що я б радив знайомим айтівцям: подивіться на Рівне, бо тут відчувається брак кадрів в ІТ. Дуже сильно відчувається, а умови, які тут пропонують, мало чим відрізняються від Харкова чи столиці.

Читайте також: У рівненському зоопарку переселенець з Харкова проводить екскурсії

Завдяки тому, що я зараз отримав роботу, мені подобається і робоче місце, і керівництво, і продукт, над яким я працюю, я на доволі довгий час себе пов'язую з цим проєктом з точки зору своєї професії. Може бути таке, що ми з коханою залишимося тут, а її батьки повернуться в Харків до свого будинку, бо воно багато для них важить. Моє житло в невідомому для мене стані. Україна переможе і закінчаться бойові дії — і я не впевнений, що мене прямо дуже швидко потягне в Харків.

Про мову

Десять років тому ми робили те, що називається в історії української літератури як друга хвиля сучасної української літератури. Ми погодилися, що українська культура може бути будь-якою мовою, але менеджмент української культури повинен бути україномовним. І з того моменту в публічному просторі я намагався бути україномовним. Три роки тому я намагався повністю перейти на українську мову в побуті, не лише в публічному просторі. І можу сказати, що останні два роки в мене українська мова і в побуті, і в публічному просторі, і на роботі. Стендап — виключно українською.

У Харкові україномовний стендап заходив завжди дуже добре. І я навіть сказав би, що якщо взяти однаковий матеріал і прочитати його російською, а потім українською, то харків'янам, по моїм відчуттям, українською зайде краще.

Про майбутнє у Рівному

Коли ми сюди перебралися, в мене було чітке розуміння, що ми не хочемо просто відсиджуватися і я знайшов роботу, щоб мати можливість економічно брати участь в тому, що відбувається. А моя кохана зі своїми батьками займаються тим, що для наших харківських хлопців знаходять і переганяють машини і для волонтерів, і для фронту.

В нас і близько не було думки впасти на шию державі чи волонтерів. Але з того, що нам пропонували, можу сказати: якби в нас була думка звернутися до місцевих волонтерів з проханням допомогти з житлом і одягом — то з цим би не було проблем.

Я б Рівне назвав дуже комфортним містом для людей, яким дуже небезпечно знаходитися на території бойових дій. Абсолютно все компактно тут розташовано. Я вже не раз говорив з рієлтором про те, скільки коштує житло, будиночок в передмісті й в мене вже була думка, чи не залишитися тут на 2-3 роки, а може й більше.

Читайте також

  • На Оствиці у Рівному переселенців знайомлять з давньоруською культурою
  • Віддають хати: як у громаді на Рівненщині приймають вимушених переселенців
  • Щодня приймають десятки переселенців: як у Рівному працює гуманітарний склад
  • У гуртожитки Рівного, які прийняли переселенців, проводять безкоштовний WiFi
  • У Рівному волонтери везуть техніку в гуртожитки, де живуть переселенці

Читайте нас у Telegram: екстрені новини та щоденні підсумки

Підписуйтесь на рівненське Суспільне у Viber

Долучайтесь до нас в Instagram

На початок