Під час боїв за Попасну, що на Луганщині, 27 квітня від кулі снайпера загинув військовослужбовець, волонтер Павло Собко. Його друзі поділилися спогадами про нього.
Уся Черкащина та чимало людей за її межами, знають Павла як волонтера із початку війни 2014-го. Він допомагав військовим та дітям з інвалідністю, вихованцям дитячих будинків Черкащини. Перед початком повномасштабного вторгнення Росії, Павло пішов служити у 118 бригаду Територіальної оборони Черкас. Загинув у боях за місто Попасна.
Разом пішли до тероборони
Олександр Носенко — бойовий побратим та друг Павла розповів, що в житті вони були ближче, ніж просто друзі:
"Ми з ним були дуже близькі, як бойові побратими, як друзі в цивільному житті, як куми. Він хрестив мою доньку. Напередодні війни ми вирішили разом вступити до тероборони. Хоч Павло мав деякі складнощі зі здоров'ям, але все одно вирішив йти туди. У день початку війни ми зустрілися в пункті комплектування і потрапили в одне відділення. Усі труднощі Павло переносив стійко і заряджав усіх своїм позитивом та впевненістю. Завдяки йому нас забезпечили формою та екіпіровкою".
Він кращий з людей, яких я знав.
"І загинув, як... Павло висунувся сам, сказавши мені, щоб я ще покурив... Він був для нашого підрозділу, як старший брат".
Друг Прометей
Волонтер Віталій Коваль знайомий із загиблим ще з домайданівських часів. А разом почали їздити у поїздки на схід як волонтери у 2017-2018 роках:
"З Павлом давно разом волонтеримо. Крім того, він допомагав нам з організацією фестивалю нескореної нації «Холодний Яр». Тоді Павло координував енергетичне забезпечення, це був його напрямок. Так, як він брався хутко і енергійно розв'язувати це питання, не брався ніхто — унікал своєї справи, хутко підключав всю апаратуру, проводив кабелі та інше. Його по-різному називали, я ж називав його «друг Прометей» — у будь-якій ситуації він міг зробити світло, організувати з нічого сяйво".
Разом ми з ним пережили тисячі кілометрів та сотні спільних поїздок на фронт, згадав пан Віталій:
"Важко пригадати кількість населених пунктів, які ми з ним об'їздили, так само як і підрозділів і Збройних Сил України, і добровольчих формувань, і Національної гвардії, прикордонників — від крайньої точки півдня України до східних частин. Пригадую, що у спільних поїздках на фронт, у Павла завжди була із собою флешка з українськими піснями й іноді із цікавою лексикою. Тому, коли їхали по «нулю» і щоб тримати себе в тонусі, ми співали, інколи й волали українські пісні. Це було яскравою рисою Павла. Коли ми збирались на фронт, він нікому не довіряв завантажувати бус. Лише він міг правильно, згідно з нашою логістикою, завантажити його".
Найяскравішим спогадом зі спільних поїздок був випадок, коли волонтери серед іншого везли для військових біляші:
"Це була поїздка спільна з Зоєю Бойченко та отцем Володимиром із Суботова. І оскільки це був вантажний бус, то за браком місця для пасажирів, мене посадили у вантажний відділ. Тоді ми везли безліч всього, як і завжди: плити, бензопили, пінопласт, дошки і зверху всього ми наклали харчів, серед яких були біляші. І на одному з поворотів отець Володимир різко повернув і на мене посипалися ті біляші. Павло засміявся, сказав, що я як пиріжок і запропонував так і їхати далі: в коробці з біляшами".
Спілкувався Віталій Коваль із Павлом не лише по волонтерській діяльності:
"Ми товаришували. У нього двоє дітей, у мене також. Інколи ввечері зідзвонювались, йшли на пиво і говорили про місцеву політику в невимушеній атмосфері. Ми з ним у різних політичних партіях, тож іноді жартували один одного. Та це було щиро, відверто, без жодних образ. Пиво єднало нас".
Йому можна було довіряти
Черкащанин, волонтер Олександр Рибалка познайомився із Павлом у 2017 році:
"Знайомі ми давно, спочатку лише у фейсбуці, а потім у 2017 році розвіртуалилися. З Павлом спогадів багато. Він був прямолінійною людиною. Павло із тих людей, з якими можна йти у розвідку: у будь-яких ситуаціях завжди прикриє спину, буде поруч, допоможе та піде назустріч. Він був людиною з дійсно великим серцем і його вистачало на всіх. У нього завжди можна було знайти підтримку, розраду. З ним було гарно й відпочивати, й розв'язувати питання".
Він з тих людей, яким можна було довіряти.
"Ми з ним разом волонтерили, їздили у зону АТО. Там його знали на всіх позиціях — від Луганської області до Донецької. Завжди його радо зустрічали. Павло їздив туди за будь-яких умов: хоч у холод, хоч у спеку, на свята. Їздив, коли тільки міг. Окрім допомоги на фронті, він допомагав вихованцям дитячих будинків області. Тобто Павла вистачало на всіх. Він з тих людей, яким можна було довіряти. Спогадів з ним було безліч. Він був моїм другом, сподіваюсь, такої ж він думки був і про мене".
Посміхався у найскладніші хвилини життя
Черкащанка Юлія Іщенко згадала Павла, як того, хто посміхався в найскладніші хвилини життя:
"Павло той, хто все робив на повну потужність. Він мав найдобріше, найхоробріше серце, яке було наповнене любов’ю до України, до кожної обділеної дитини, до своєї сім’ї і до всіх, хто був поряд з ним. Він не любив кацапню і вірив щиро в перемогу! Коли йому телефонувала і говорила, що є ідея, то у відповідь чула: «Мала, 5 хвилин (або ж коли звільнюсь) і приїду. Розкажеш!». Павло завжди був за здоровий ризик заради добра, перемоги, любові…. Він з 2014 року робив усе заради Перемоги. Мріяв, щоб його діти жили в коханій Україні під вільним мирним небом".
У Павла Собка залишилась дружина та двоє дітей.
Прощання з загиблим відбудеться 29 квітня о 9.30 в селі Ревбинці (вул.Шевченка 7), та о 12.30 на площі Слави у Черкасах.
Що відомо
- Павло Собко з 2014 року був армійським волонтером (“Волонтери Черкащини. Група Койоти”), об’їздив лінію фронту, постачав спорядження та гуманітарні вантажі військовослужбовцям. Також Павло допомагав вихованцям дитячих будинків та дітям з інвалідністю.
- Павло пішов добровольцем у ЗСУ. 24 лютого 2022 року вступив до лав тероборони, а згодом у складі роти добровольців із міста Черкаси відправився на російсько-українську війну.
- У Павла залишилась дружина та двоє дітей.
- 24 лютого о четвертій годині ранку Росія напала на Україну. Президент Росії Володимир Путін виступив з екстреним зверненням до громадян, в якому повідомив про рішення щодо початку військової операції на Донбасі.
- Зранку 1 березня на Черкащині зафіксували чотири вибухи в Уманському районі. Життю черкаських військових, які отримали травми під час вибухів в Умані, нічого не загрожує.
- 12 березня на Черкащині під час нічних авіанальотів збили ракету. Її уламки впали на подвір'я, пошкодивши будинок і кілька авто, травмованих немає повідомив керівник Черкаської обласної військової адміністрації Ігор Табурець.
- На Черкащині в ніч на 16 березня збили ракету, повідомив радник керівника Обласної військової адміністрації Олександр Скічко. За його словами, травмованих унаслідок події немає.
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
