За даними опитування соціологічної групи "Рейтинг", 76% населення України підтримує перейменування вулиць, знесення пам`ятників радянської епохи. Про це Суспільному повідомив завідувач кафедри психології та соціальної роботи Західноукраїнського національного університету, доктор психологічних наук Андрій Гірняк.
За його словами, війна змінила суспільні настрої українців і щодо релігійних питань. 74% тепер виступають за розрив з Московським патріархатом. Не підтримують цей розрив лише 7% українців.
"Але ми спостерігаємо диференціацію. 2/3 прихильників цілковитої заборони Московської церкви – на заході України, а на сході лише – 29%. Тобто, релігійне питання дуже чутливе для громадян. Тут поки консолідації ще немає. У питанні мови, вектору на Євросоюз консолідація повна, на відміну від питання віри. Підтримка орієнтації на НАТО різко зросла у перші дні війни – підтримка 76%. Після того, як НАТО не закрило повітряний простір над Україною, помінялася думка респондентів. Тепер підтримка вступу до НАТО – 68%. 83% за те, щоб єдиною державною мовою була українська. До війни російській мові хотіли надати статус державної чверть населення країни, а тепер лише 7%. Кількість тих, які постійно користуються виключно українською не зросла. Було 44%, тепер 48%, але збільшився показник двомовних людей, які намагаються у побуті послуговуватися обома мовами. Їх було 15%, тепер стало 32%", – розповів Андрій Гірняк у програмі "Сьогодні. Головне".
Війна підвищує індекс емоційного виснаження громадян, – каже експерт.
"До війни 26% громадян вважали себе цілком спокійними, а тепер тільки 8%. У серпні лише третина населення відчувала гордість, бо вони українці, а зараз їх уже 80%. Усе менше людей, які ідентифікують себе, як радянських людей. Зросла кількість тих, які не підтримують тезу, що росіяни й українці є одним народом. За місяць у півтора рази стало більше тих, які також вважають, що відновлення дружніх відносин з росіянами є неможливим. У перемогу, як і раніше, вірять 95%".
За словами Андрія Гірняка, така статистика свідчить, що під час війни настрої українців змінюються дуже швидко. А також люди поступово звикають та адаптуються до війни.
"Якщо в перший день війни ми не відходили від телевізора, то тепер ми спокійніше ставимося до цього. Ми маємо більше інформації, тому спадає внутрішнє напруження. Ми пам`ятаємо, в перші дні було багато атак з боку ворога на телевежі, бо окупанти розуміли, що відсутність інформації провокує напругу серед населення й тривогу. До слова, психологи підмічають також, що під час війни гіпервідповідальні люди нерідко відчувають провину через те, що вони живі й здорові. Як боротися з цими явищами? Має бути активність, потрібно включатися у волонтерство, допомогу близьким, тоді відчуття провини зменшуватиметься. Але це не повинна бути місійна поміч. Не потрібно допомагати усім та одразу. Почніть із тих, хто найближче до вас потребує допомоги".
Андрій Гірняк вважає, із внутрішньо переміщеними особами, яких на Тернопільщині близько 70 тисяч, потрібно психологічно правильно комунікувати. Це допоможе їм швидше адаптуватися, інтегруватися у нове, зокрема, мовне середовище. А місцеві жителі зможуть уникнути помилок, спричинених нетерпеливістю.
Авторка Анжела Шова
Читати також
- Психосоматика під час війни: поради тернопільської психологині.
