"Сто років минуло, а ворог не змінився".Історик про повстанський рух на Кіровоградщині у XX столітті

"Сто років минуло, а ворог не змінився".Історик про повстанський рух на Кіровоградщині у XX столітті

"Сто років минуло, а ворог не змінився".Історик про повстанський рух на Кіровоградщині у XX столітті

Понад 100 років тому українці намагалися відстояти свою незалежність від Росії. Важливою частиною цієї боротьби був повстанський рух українських селян 1917-1921 років. Як він виник, як боролися отамани на території сучасної Кіровоградщини та чому не вдалося перемогти більшовиків, Суспільному розповів історик Борис Шевченко.

Регіональний центр наукових досліджень з історії України і Кіровоградський обласний краєзнавчий музей готують спеціальний випуск періодичного видання "Музейний вісник Центральної України", де будуть опубліковані документи про повстанський рух на території нинішньої Кіровоградщини з фондів Державного архіву Кіровоградської області.

Випуск міститиме три розділи. У першому надрукують історико-краєзнавчі статті про той період, у другому – архівні документи, у третьому – методичний матеріал для музейних працівників про оновлення експозицій.

Чому це важливо зараз

Понад 100 років тому українці вже намагалися вибороти свою незалежність. У 1917 році Лютнева революція повалила владу монархії в Російській імперії, а Жовтнева – частково закріпила владу за більшовиками.

У цей час на території України відбувалися свої процеси. 4 березня 1917 року у Києві утворили Українську Центральну Раду, яка універсал за універсалом рухала Українську Народну Республіку від автономії до незалежності. Але створюючи свою державу, більшовики не бачили її без українських земель, тож усіма силами намагалися їх захопити.

Українці чинили опір. "Видання, що вийде, присвячене українському повстанському рухові 1917-1921 років на території Кіровоградщини. Чому саме цьому періоду, бо саме тоді українці боролися за свою незалежну державу. І хоча у нас були й інші вороги, головним із них була більшовицька Росія. Оскільки РФ називає себе правонаступницею Радянського Союзу, то фактично ворог у нас один. Що понад 100 років тому, що зараз".

Чому виник повстанський рух

9 січня 1918 року в Києві Українська Центральної Рада ухвалила Четвертий універсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки від Росії. Більшовикам таке рішення не подобалось. "Вони виступали проти незалежності, тому були напружені відносини між більшовиками і УНР, що вилились у більшовицько-українську війну".

Чисельність та можливості ворога переважали. "Державна центральна влада чинила опір, але він був недостатній, щоб зупинити більшовиків. Вони поступово окупували територію УНР і почали встановлювати свою владу. Але на той час значна частина українців не сприймала її. Тому зародився значний повстанський рух. Це у першу чергу селяни, що взяли до рук зброю і опиралися радянській владі".

Українські селяни створювали загони, які очолювали повстанські отамани. "Як правило, такі отамани мали військовий досвід у Першій світовій війні, яка тривала з 1914 до 1918 року. Вони мали організаторські здібності".

Чим прославилась Кіровоградщина

Велика кількість повстанських отаманів – родом з сучасної території Кіровоградщини:

  • Отаман і генерал-хорунжий армії УНР Андрій Гулий-Гуленко з Новоархангельська. Нині Голованівського району.
  • Отаман Холодного Яру Ларіон Завгородній з села Йосипівка. Нині Кошарка Новомиргородської громади Новоукраїнського району.
  • Отаман Яків Чорногузько з села Піщаний Брід. Нині належить до Добровеличківської громади Новоукраїнського району. Псевдо – Чорний Ворон.
  • Отаман Юхтим Коваленко з села Хмельове. Нині це Смолінська громада Новоукраїнського району. Псевдо – Залізняк.
  • Отаман українських повстанців на території Знам'янщини Микола Бондаренко з села Цибулеве. Нині належить до Дмитрівської громади Кропивницького району. Псевдо – Кібець.
  • Отаман Василь Кваша з села Розлива. Нині це Новомиргородський район.
  • Отаман Чорного лісу Пилип Хмара з села Цвітне. Нині належить Олександрівській громаді Кропивницького району.
  • Головний отаман Холодного Яру Герасим Нестеренко з села Червоновершка. Нині входить до Компаніївської громади Кропивницького району. Псевдо – Орел.
  • Отаман Чорного лісу Денис Гупало з села Нова Осота. Нині входить до Олександрівської гроомади Кропивницького району.
  • Отаман Кость Пестушко з села Ганнівка. Нині належить Петрівській громаді Олександрійського району. Псевдо – Блакитний.

"Без цих повстанських ватажків та їхніх загонів неможливо уявити та й взагалі говорити про загальноукраїнський повстанський рух у 1917 – 1921 роках. Жоден серйозний і пристойний дослідник, де б він не мешкав, у Києві, у Львові чи Харкові, взявшись за написання книги про визвольні змагання українців першої третини ХХ століття, не зможе це зробити без опису військово-політичної діяльності цих повстанських отаманів. А їх постаті дійсно зараз потребують ґрунтовного дослідження та гідного вшанування".

Степова дивізія Блакитного

Важливе місце в історії українського повстанського руху 1917-1921 років займає Олександрійська повстанська повітова дивізія. Завдяки значній чисельності особового складу, налагодженій структурній організації, впливу на суспільно-політичну ситуацію дивізія виразно виділяється на фоні інших формувань повстанців, які на той час боролися за Українську державність на теренах нашого краю.

Командував дивізією отаман Кость Пестушко. А псевдо у нього було – Блакитний. У 1920 році він створив потужний загін, формування якого почалося з повстання у Кривому Розі.

Друга назва Олександрійської дивізії – Степова. "Загалом повстанці отамана Блакитного діяли на теренах нашого краю. На початку вересня 1920 року вони вигнали більшовиків і взяли під контроль Олександрію. Тоді це було повітове місто Кременчуцької губернії. Деякий час діяли на території сучасної Петрівської громади. Це села: Верблюжка, Петрове, Новий Стародуб, Ганнівка. Восени 1920 року дивізія вирушила з південних околиць Олександрії на північ від Єлисаветграду. Нині це Кропивницький".

Дивізія Блакитного деякий час діяла разом із загоном отамана Пилипа Хмари. Наприкінці вересня 1920 року Пестушко став головним отаманом Холодного Яру. "Проте у першій половині жовтня 1920 року вирішив повернутися назад – на терени сучасної Петрівської громади. Під час цього повернення відбувся відомий бій під селом Розумівка (Олександрівська громада), у якому загинув отаман Чорний Ворон.

11 жовтня 1920 року повстанці отамана Блакитного відступили з Кам᾿янки і розташувалися у Вербовому лісі. Звідси Степова дивізія увечері 11 жовтня вирушила у південно-східному напрямку, плануючи перетнути залізницю між станціями Трепівка і Канатове. Точний маршрут її руху невідомий, але припустимо, що він пролягав повз Красносілку, Кримки, Бовтишку, Федвар, а після перетину залізниці – Аджамку і далі на Криворіжжя. І це цілком зрозуміло, адже приблизно саме цим маршрутом Степова дивізія рухалася раніше, у першій половині вересня 1920 року, коли, після наступу на Олександрію, вона прямувала на північ від Єлисаветграда.

Залишивши Вербовий ліс, повстанці Блакитного, вочевидь, перейшли до Нерубаївського лісу, де вранці 12 жовтня зупинилися на перепочинок. Тут отаман Блакитний отримав інформацію про наближення вояків Першої кінної армії Семена Будьонного.

Звідки і, головне, з якою метою на теренах тогочасної Кіровоградщини з'явилася Перша кінна армія, якою командував Семен Будьонний? Наявні дослідження не дають повноцінної відповіді на це запитання, обмежуючись констатацією, що будьонівці в цей час проходили територією нашого краю, бо прямували на південь України для боротьби з білогвардійцями. Загалом навряд чи прибуття будьонівської армії на терени нинішньої Кіровоградщини можна пояснити лише географією. Вочевидь, на це були інші причини.

Виявлені у Державному архіві Кіровоградської області документи наштовхують на думку, що поява у жовтні 1920 року будьонівців в Олександрійському повіті Кременчуцької губернії була зумовлена складною ситуацією для тамтешньої радянської влади. Справа в тім, що на середину вересня 1920 року більшовицьке керівництво в Олександрії майже не контролювало територію повіту.

Таким чином, є значна вірогідність, що Перша кінна армія мала на меті прибути до Олександрійського повіту задля наведення "радянського порядку". Вочевидь, під час зачистки території повіту, будьонівці й наткнулися на загін отамана Чорного Ворона, і між ними відбувся бій поблизу Розумівки. Коли ж відбувся цей бій?

Ознайомившись з всіма доступними мені дослідженнями, я так і не знайшов конкретної дати бою повстанців отамана Чорного Ворона з будьонівцями в околицях Розумівки.

Звичайно, безпомилково визначити дату бою під Розумівкою важко і поки не знайденого його підтвердження у вигляду архівного документа навряд чи можливо. Тим не менш, це не заважає нам встановити максимально достовірну дату, користуючись наявними нині джерелами. Що й було зроблено у статті "Олександрійська повітова повстанська дивізія отамана Блакитного. Вересень-жовтень 1920 року", яка буде опублікована у спеціальному випуску "Музейного вісника Центральної України".

Наприкінці листопада 1920 року отаман Блакитний розпустив Степову дивізію. До цього його спонукали понесені дивізією втрати, нестача амуніції, озброєння і теплого одягу

Як більшовики "придушили" повстанців

На Кіровоградщині випадки спротиву радянській владі продовжувалися ще тривалий час після Української революції 1917-1921 років. "Дуже довго частина українців не сприймала радянську владу. Тому більшовики використовували криваві методи, щоб упокорити їх. Ми можемо згадати і розкуркулення, і голодомор, і репресії. Ось такими методами їм вдалося утвердитися на території України і протягнути аж до 90-х років".

Чому українці не змогли вибороти свою незалежність, історик Борис Шевченко наводить такі причини:

  • Відсутність єдності повстанських загонів

Отаман Блакитний зміг об'єднати під своїм проводом інших отаманів і створити великий військовий союз. Завдяки цьому йому вдалося вигнати з частини території сучасної Кіровоградщини більшовиків та тримати її під своїм контролем деякий час. Проте отамани захищали здебільшого лише ту землю, де вони жили. "Вони не мислили категоріями державності, часто не хотіли діяти спільно і виконувати державні завдання. У цьому і помилка УНР, що не змогли донести важливість цього. На той час українська політична ідея тільки формувалася. У Центральній Раді були різні люди з різними поглядами на розвиток УНР. Це зараз ми свідомі, що у нас є держава. А на той час це тільки формувалося".

  • Не було підтримки західних країн

Українській Народній Республіці необхідна була збройна та дипломатична підтримка західних країн. "Європа зробила ставку на Польщу, якій вдалося проголосити тоді власну державу. Не маючи зовнішньої підтримки, УНР не змогла вистояти".

За словами історика, у сучасній російсько-українській війні Україна має і єдність і підтримку інших країн, тож має усі шанси на перемогу.

Значення

Хоча спроба вибороти свою незалежність у 1917-1921 роках була невдала, вона була важлива для історії України. "Боротьба українців вплинула на керівництво більшовицької Росії. Саме тому створили Українську Радянську Соціалістичну Республіку, а не просто приєднали землі. Тому що було видно, українці – це інший народ. Тому цей період нашого минулого дуже важливий".

Читайте також

Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди