"Стаю на коліна, піднімаю руки, кричу "Дай виїхати!" – Артем Шаповалов про виїзд з Маріуполя

"Стаю на коліна, піднімаю руки, кричу "Дай виїхати!" – Артем Шаповалов про виїзд з Маріуполя

"Стаю на коліна, піднімаю руки, кричу "Дай виїхати!" – Артем Шаповалов про виїзд з Маріуполя

Місяць жив у сховищі, пік хліб на багатті, втратив племінника, під час однієї з трьох спроб виїхати з міста, отримав поранення. П'ятирічну доньку від кулі врятувало взуття, яке лежало біля заднього скла в машині. Так 27-річний житель Маріуполя Артем Шаповалов розповідає про життя в місті, яке в облозі російської армії. У Маріуполі чоловік мав свою пекарню, кінотеатр і бізнес-центри. Усе це знищила російська армія. Нині чоловік живе в Кропивницькому. Події, свідком яких став, називає пеклом на землі.

У репортажі використано відео полку "Азов" та Артема Шаповалова.

О 05:30 ранку – ми проживаємо у приватному секторі – почули вибух, і я відразу зрозумів, що це війна. За дві хвилини зібрав свою сім'ю – дитину, дружину та переїхали в укриття до безпечного місця. Ми почали розуміти, що це війна не тільки в Маріуполі і на Донбасі, але в усій країні.

"Стаю на коліна, піднімаю руки, кричу "Дай виїхати!" – Артем Шаповалов про виїзд з Маріуполя
Фото з сімейного архіву Артема Шаповалова.

Почали телефонувати усім своїм рідним, усім, кому потрібна було укриття, ми усіх запрошували до себе. У мене в одному з бізнес-центрів було сховище, і так назбирали, як у рукавичці було, 50 людей.

2 березня пропало світло, тепло, газ, вода, тобто люди почали розуміти – далі потрібно якось виживати. У кого були запаси води і їжі, хтось шукав колодязі. Перший час у мене був запас борошна, ми робили на вогні хлібці.

7 березня о 07:30 прилетіло до нашого центру. Половини бізнес-центру немає, моя машина під завалами, благо, що всі лишились живі. Кисню не вистачало, коли була змога, на кілька хвилин виходили нагору, щоб подихати свіжим повітрям. Були бої, окупантів я не бачив. Завдяки військовим "Азову" – вони дуже допомагали місцевим – надавали воду, їжу.

У порівнянні з авіаударом, "Град" здавався іграшкою, ми не боялись "Градів", ми боялись авіаударів. 13 березня я пішки ходив, обдивлявся свої приміщення, щоб їх не мародерили, і ми проходили поруч розташованих будинків, нас підняло вибуховою хвилею. Стовп пилу і диму, ми відразу не зрозуміли, що це, і через деякий час ми розуміємо, що це авіаудар. Бачимо, що під завалами діти, люди. Двох хлопчиків дістали, одного врятували, інший помер в реанімації. Дітей, людей ховали прямо біля будинків, люди самі під обстрілами рили ями, закопували.

"Стаю на коліна, піднімаю руки, кричу "Дай виїхати!" – Артем Шаповалов про виїзд з Маріуполя
Фото Артема Шаповалова. Фото Артема Шаповалова

13 березня Банківський будинок – його всі знають, у лівобережному районі – був обстріляний авіаударом. Воронка – п’ять метрів завглибшки, від людини нічого не лишилося, хлопцю, племіннику моєму, 21 рік. Царство небесне. Він гуляв із собакою хаскі, її скелет відкинуло у під’їзд. Лише по цьому і зрозуміли, що це був він, а так – людина зникла безвісти, і таких, на жаль, дуже багато.

З самого початку потрапляли у приватний сектор, багатоповерхівки, стріляли біля заправок для того, щоб був більший вибух і більше загиблих, вогонь коригували і розуміли куди стріляють, стріляли саме у мирних жителів.

Мародерство почалось з березня, були обкрадені усі магазини, розбили усі аптеки, абсолютно жодного магазину не залишилось, ні води, ні їжі, нічого. Місто повністю зруйноване, немає жодного живого будинку, куди б не влучив снаряд. Моє приміщення після того, як ми виїхали з родиною, повністю зрівняли із землею.

23 березня ми ухвалили рішення, не дивлячись ні на що, виїжджати. Ми доїжджаємо до старого шлакового ринку і я розумію, що в нас починають стріляти. Я виходжу з машини, стаю на коліна, піднімаю руки і кричу "Дай виїхати!" Своїм, у двох інших автомобілях, показую, щоб їхали назад. Вони здали назад, ми залишились у епіцентрі, я озирнувся навкруги і бачу, що поряд лежить людина, якій прострілили ногу, котрий пішки намагався пройти, попереду стоїть заведена машина, водій убитий і тільки тоді я розумію, що треба "робити ноги". Мою дитину врятували туфлі, які лежали позаду біля скла і куля потрапила в туфлю, а мене поранило, куля влетіла і вилетіла. Люди, які їхали зі мною, прекрасно розуміли, що цілились в серце, щоб вбити водія і розстріляти всю машину. Кажуть, є ангел-охоронець на небі, нас привело до церкви, це протестантська церква, яка допомагала вивозити людей з Маріуполя і завдяки їм ми вибрались.

Я не збираюсь нікуди звідси їхати, я потрібен на своїй рідній землі. Я умію і готовий це зробити, готовий розвиватися у Кропивницькому, ми вже разом з тими співробітниками, які виїхали, готові відкривати виробництво тут – пекарню, кінотеатри. Ми готові працювати на благо наших людей і країни.

У сюжеті використано відео полку "Азов" та Артема Шаповалова.

Читайте також

Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди