"Молитва допомогла нам вижити", — історія ворзельської церкви, де люди ховалися під час окупації

"Молитва допомогла нам вижити", — історія ворзельської церкви, де люди ховалися під час окупації

"Молитва допомогла нам вижити", — історія ворзельської церкви, де люди ховалися під час окупації
Церква у Ворзелі, де під час окупації ховалися місцеві, 9 квітня 2022, фото: Суспільне

Ворзель на Київщині (50 км від столиці) був під окупацією російських військових з перших днів війни. Тиждень тому селище звільнили. Нині там працюють сапери та рятувальники. Як Ворзель пережив окупацію — в матеріалі Суспільного.

***

Волонтер Костянтин Гудаускас їздив у Ворзель ледь не щодня. Дорогою він показує нам спершу наші блокпости, а згодом й ті, на яких його перевіряли росіяни. “Вони такі бидлуваті. І завжди шкодити хотіли. Роздягали до гола. І мені завжди подобалося, коли я від’їжджав від нашого блокпоста, вони бажали мені щастя і хрестили мене”, — розповідає Костянтин.

“Молитва допомогла нам вижити”, — історія ворзельської церкви, де люди ховалися під час окупації
Волонтер Костянтин Гудаускас, фото: Суспільне

Їдемо ми не тим шляхом, яким зазвичай можна було просуватися до війни, оскільки дороги розбомбили. Бачимо поля з табличками “Міни”, вигорілі вщент ліси, розграбовані магазини та розбиті снарядами будинки. Де-не-де снаряди лежать і посеред дороги. Людей майже немає.

"Молитва допомогла нам вижити", — історія ворзельської церкви, де люди ховалися під час окупації
Фото: Суспільне

Перший кого зустрічаємо — житель Ворзеля Роман. Коли селище було під окупацією, а Костянтин привозив сюди гуманітарну допомогу, цей хлопець розвозив її жителям міста. “Звичайно, було страшно, але людям треба було допомогти. З пекарні возив людям муку. І стареньким їсти возив”, — розповідає Роман.

Далі хлопець забирає у нас трохи вантажу і їде на скутері в центр міста, а ми вирушаємо далі. До санаторію, куди і звозили більшість гуманітарної допомоги. Російська техніка кілька разів проїздила поруч із будівлею. Місцеві кажуть, бувало відкривали вогонь, але ні в кого не потрапили.

Загалом в цьому районі є кілька зруйнованих від вибухів будівель. В деяких обгоріли верхні поверхи, деякі зруйновані вщент. На щастя селяни кажуть, в тих будівлях нікого не було.

"Молитва допомогла нам вижити", — історія ворзельської церкви, де люди ховалися під час окупації
Фото: Суспільне

А от до людей, які залишилися в селищі, окупанти приходили з перевіркою. Що шукали — не казали. Навіть двічі заходили у церкву. “Вони дуже серйозними були. Ходили, все перевіряли. Ми теж були серйозними, бо жарти з ними не дуже. Але нічого поганого, слава Богу, вони нам не зробили. По Ворзелю, знаючи, які ситуації були в Ірпені та Бучі, то ми кажемо, що напевне молитва мешканців, Ворзель якось покрила”, — розповідає Оксана, парафінянка храму.

В цьому храмі ховалися не лише мешканці Ворзеля, а й ті, хто евакуювався через селище. Щоночі тут залишалося близько 15 людей. На території організували маленьку кухню, варили суп і давали чай.

Окрім цього священник час від часу їхав ховати розстріляних росіянами цивільних. Селяни ховали їх прямо у дворах.

“Молитва допомогла нам вижити”, — історія ворзельської церкви, де люди ховалися під час окупації
Фото: Суспільне

Костянтин каже, власноруч викопував могилу та ховав одного із жителів. Здогадатися, що нині там могила важко — немає позначок та хрестів, лише трішечки здіймається земля. “Ця людина працювала електриком. Він хотів допомогти людям налагодити світло і за це його більше немає. Орки не люблять, коли хтось комусь допомагає”,— розповідає Костянтин.

Чоловік також не раз потрапляв під російські кулі, проте поранення отримав лише від уламку збитої ракети дорогою до Ірпеня. Каже, селян просять поки що не повертатися до своїх домівок — експертні групи все ще проводять розмінування та огляд території.

Читайте також

"Cтавить автомат мені до підборіддя, каже: давай гроші" — життя під окупацією в Андріївці

"Не було виходу. Він вибирав врятувати поранену людину" — історія родини зі звільненого Мотижина

Людей катували і вбивали: репортаж із села Ягідне біля Чернігова

"Їли вбитих снарядами корів" — голова громади на Чернігівщині про місяць в російській окупації

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди